Село Саверці у Попільнянському районі Житомирської області — одне з місць, де багатовікова історія родини Веккер та їх маєтку поєднується з впливовою архітектурною спадщиною міжвоєнної Європи. У цій статті ми розповімо унікальну історію цієї садиби, прослідимо генеалогію родини Веккер, дізнаємося про долю садиби після революції та про видатного архітектора Вацлава Веккера, чиї проекти й до сьогодні прикрашають Варшаву та інші міста Європи.

Саверці: з 1585 року до наших днів

Село Саверці має глибоке коріння в історії України. Вперше його зафіксовано в документах ще 1585 року. До революції 1917 року село було відоме під іншою назвою — Саварці, що свідчить про особливості географічної та мовної еволюції топонімів на українських землях.

За даними Офісного реєстру Київського воєводства від 1789 року, поселення входило до складу Паволоцького ключа князя Каспера Любомирського. До кінця XVIII століття село було здано в заставу (орендовано) місцевому господарю Тжіцінському, що було типовою практикою для великих поміщицьких маєтків того періоду.

Білінські: перші поміщики Саверців

Трансформаційна точка в історії села Саверці припадає на 1814 рік, коли шляхтич Якуб Білінський придбав село разом із сусідньою Новоселицею. Саме з цього моменту розпочинається родинна історія, яка згодом переплелася з іменем Веккер.

Перед революцією село мало значне економічне значення. На 1868 рік у списку дворян згадуються представники білінської ветки роду — Аполінарій Білінський та його син Генрик, які активно управляли маєтком.

До початку XX століття село розвивалося як типовий великолатифундійний маєток: 190 дворів з населенням понад 1000 осіб, 801 десятина землі, що належала поміщикам, 7 вітряних млинів, які становили основу місцевої економіки, активна міграція селян на заробітки у південні губернії Російської імперії.

Родина Веккер: союз шляхти на світлицькому ґрунті

Ціцилія Білінська та Роман Веккер

Поворотним моментом у історії Саверців став шлюб між Ціцилією Білінською (донькою впливового Генрика Білінського) та Романом Веккером. Роман походив із курляндського шляхетного роду гербу Драгомир, який мав розгалужену присутність на території Подільської та Київської губерній.

Польський історик Тадеуш Епштейн у своїх працях про землевласників 1890-х років фіксує, що до 1900 року Ціцилія Веккер (Cicylia Weker) уже була повноправною власницею маєтку. На відміну від багатьох поміщиків того часу, вона особисто керувала господарством, що було рідкісним явищем для жінок-землевласниць.

Новозбудована садиба: архітектурний символ епохи

Найвизначнішим моментом у матеріальній історії маєтку став 1904 рік — рік будівництва нової панської садиби. Ця будівля стала архітектурним символом матеріального процвітання родини Веккер на початку XX століття.

Поруч існувала стара садиба Білінських, яка, однак, була безповоротно втрачена під час селянських заворушень у період революції — вона була спалена селянами в 1918 році. Натомість нова садиба Веккерів залишилася порівняно незайманою і пережила революційну бурю.

Лихоліття революції: біженці та еміграція

Марія та Цезаріна Веккери: біженці перемін

У стурбованих часах революційних змін та громадянської війни яскраві деталі про долю родини Веккер виникають у протоколі допиту сквирського ксьондза Францішека Буяльського від 5 травня 1927 року. З цього документу дізнаємося, що у березні 1921 року дві дочки Ціцилії — Марія (35 років) та Цезаріна (15 років) — знайшли притулок у будинку Абрамовичів у Сквирі разом з іншими польськими біженцями.

У той період обидві працювали вчителями у польській гімназії, що свідчить про їхню освіченість та європейське виховання.

Шлях до Польщі

Спроба молодих жінок переправитися до Польщі як біженці у травні–червні 1921 року виявилася невдалою — вони запізнилися з часом, коли було дозволено законно перетинати кордон. Після повернення до України вони чекали кілька місяців, і, нарешті, влітку 1922 року отримали довгоочікуваний дозвіл і остаточно переселилися до Польщі.

З Варшави Марія Веккер продовжувала підтримувати контакти з опатом Буяльським, надсилаючи йому книги — красномовний знак того, що навіть у полоні революційних переворотів інтелігенція зберігала зв'язки з культурою та знаннями.

Вацлав Веккер: архітектор міжвоєнної Варшави та його спадщина

Від Саверців до європейської архітектури

Серед дітей Ціцилії та Романа Веккерів виокремлюється одна надзвичайна особистість — Вацлав Веккер (1891–1944), архітектор, чия робота залишила глибокий відбиток у архітектурі міжвоєнної Варшави та становить частину європейської культурної спадщини.

Біографія Вацлава Веккера розповідає про його унікальний життєвий шлях, освіту, військову службу та архітектурну кар’єру.

Освіта та формування

Вацлав Веккер народився у 1891 році у Красилові в сім'ї Романа Веккера та Ціцилії з Білінських. Мав семеро братів і сестер.

Закінчив комерційну школу у Києві
Навчався у Школі витончених мистецтв (École Nationale Supérieure des Beaux-Arts) у Парижі (1910–1914 рр.)

Військова служба

Служив у Війську Польському з 1910 по 1920 рік, охоплюючи період Першої світової війни.
У 1923 році завершив архітектурний факультет Варшавського технологічного університету.

Архітектурна кар'єра

Спроектував численні житлові будинки у Варшаві та інших містах Польщі
Декілька проектів отримали статус архітектурних пам'яток
Займав посаду голови комітету з розвитку Варшави
Був віце-президентом Асоціації польських архітекторів

Трагічний кінець та пам'ять

Кар’єра Вацлава Веккера була обірвана Другою світовою війною. Він став членом Армії Крайової, польського підпільного руху опору нацистській окупації, і у 1944 році помер від поранень.

Похований у Варшаві. У 2019 році на місці його поховання встановили пам’ятну дошку, завдяки зусиллям сім’ї та нащадків, що засвідчує його внесок у європейську архітектурну спадщину.

Інші члени родини Веккер

Ціцилія Веккер: політична драма XX століття

Ще одна дочка Ціцилії та Романа Веккерів, також названа Ціцилією, у 1951 році стала однією з головних обвинувачених у політичному процесі проти членів фракції Робітничої партії у комуністичній Польщі.

Єлизавета Веккер: поетеса згаданих часів

За свідченнями польських істориків, у 1905–1908 роках вірші писала Єлизавета Веккер, ймовірно, ще одна з дочок Ціцилії та Романа. Деталі про її життя та творчість залишаються маловивченими, але це свідчить про культурну активність родини.

Нащадки в сучасній Польщі

Нащадки братів і сестер Вацлава Веккера продовжують жити у Польщі, зберігаючи пам'ять про родину, корені якої глибоко сягають українські землі.

Садиба після революції: трансформація від маєтку до школи

Комуна у панській садибі (1922)

Після здобуття революційної влади панська садиба втратила первісну функцію. У 1922 році в Саверцях була заснована комуна, де оселилося близько ста комунарів — революціонерів, що намагалися втілити утопічні ідеали комунального господарства у буржуазній архітектурі.

Школа та збереження спадщини (1926–наш час)

Найбільш тривалим перетворенням садиби стало її переведення у навчальний заклад. У 1926 році садиба була перетворена на школу, яка функціонує й донині — приклад успішної адаптації панської архітектури у соціалістичних умовах.

Під час німецької окупації Другої світової війни садиба була військовим госпіталем
У 1967 році була добудована значна архітектурна прибудова
У первісних інтер’єрах збереглася старовинна ліпнина, що свідчить про естетичні переконання родини Веккер

Пам'ять про Вацлава Векера — видатного архітектора, патріота і жертву другої світової війни — зберігається в серцях його нащадків і в архітектурних памятниках Варшави. Історія Саверців нагадує нам, що великі історичні потрясіння не можуть стерти всі сліди людського творчества й людської гідності.

Автори дослідження
Матеріал підготовлено на основі розслідування авторів: Ігор Дорожко, Роман Маленков, Сергій Щербій.