Село Заріччя, раніше відоме як Баламутівка, розташоване на околицях смт Ружин Житомирської області. Сьогодні це досить велике село, де проживає понад дві тисячі мешканців. Цікаво, що за останнє століття чисельність населення залишилася практично незмінною: у 1897 році тут мешкало 1990 осіб.

Назва села була змінена радянською владою: оскільки населений пункт розташований за річкою Роставицею від Ружина, його перейменували на Заріччя.


Історія та розташування

Заріччя є частиною Ружинської селищної ради і розташоване на шляху між Ружином та Погребищем. Відомості про ранню історію села обмежені, проте відомо, що на цьому місці існувало поселення ще у XVIII столітті, коли тут стояла старовинна дерев’яна церква, зведена близько 1740 року.

За століття село зберегло традиційний полісський характер: низка хат, присілки та красива природа навколо річки Роставиці.


Архітектурні пам’ятки

Церква святого Параскеви

Головною архітектурною пам’яткою Заріччя є дерев’яна церква святого Параскеви, зведена у 1845 році на місці старішого храму.

Особливості церкви:

  • Хрестоподібна форма
  • Прямі стіни та простий дерев’яний декор, характерний для Полісся XIX століття
  • Розташування на головній дорозі з Ружина до Погребища
  • Добре збережена структура і матеріали, що дозволяють відчути автентичність храму

Церква має пам’яткоохоронний статус місцевого значення і є важливим духовним центром не лише для жителів Заріччя, а й для мешканців Ружина, де старовинних православних храмів немає.


Водяний млин

Ще одним цікавим об’єктом села є водяний млин, розташований на межі між Заріччям та Ружином. Цей млин є не лише історичною пам’яткою, а й нагадуванням про давні традиції місцевого сільського господарства, коли річки слугували джерелом енергії для помелу зерна.


Село Заріччя — унікальний об’єкт для туристів та дослідників історії Полісся. Його дерев’яна церква святого Параскеви та водяний млин зберегли дух минулих століть, нагадуючи про життя та побут місцевих жителів. Село поєднує історію, архітектуру та мальовничі природні ландшафти, роблячи його цікавим місцем для культурного та духовного туризму.


Фото Романа Маленкова, Сергія Щербія