Костел святого Ісидора в Плаваницях (Pławanice) — невеликий мурований храм, зведений 1828 року як унійна, тобто греко-католицька, церква. Село лежить у гміні Камінь Хелмського повіту, приблизно за 13 км на схід від Хелма. За два століття храм був унійним, православним і католицьким — типова доля святинь Холмщини. Нині це філіальний костел парафії святого Михаїла Архангела в сусідньому Камені.
Церква пана Гродзицького
Церква в Плаваницях існувала здавна: дерев’яну святиню згадують від 1744 року. Нинішній мурований храм 1828 року звели коштом Клеменса Гродзицького; тодішня церква мала посвяту святого Івана Богослова. 1872 року унійна парафія налічувала близько 645 вірних. Після того як царська влада 1875 року ліквідувала унійну Холмську єпархію, церкву зробили православною. Уже 1877 року переробили дахи, 1896-го храм відремонтували.
У міжвоєнній Польщі церквою й далі користувалася православна парафія. 1943 року в Плаваницях жили 614 українців і 28 поляків. Після Другої світової війни, коли православних українців виселили з Холмщини, храм передали римо-католикам і присвятили святому Ісидору, покровителю хліборобів.
Проста унійна церква
Будівля дводільна: квадратна нава під двосхилим дахом і вужча вівтарна частина, замкнута багатокутно. На даху — сигнатурка з однією цибулястою банею. Таке планування було звичайним для унійних церков першої половини XIX століття, які будували приватні фундатори. У 1979–1981 роках храм частково перебудували, близько 1986 року дерев’яний притвор замінили мурованим і змінили ризницю. Біля храму стоїть дзвіниця, а на подвір’ї — дві кам’яні надгробні плити, імовірно, місцевих унійних священників.
Плаваниці пов’язані й з іменем Станіслава Когуцюка (1933–2021) — польського художника-примітивіста.
Як дістатися
З Хелма до Плаваниць близько 13 км на схід, через Камінь. Костел філіальний, служби тут бувають рідше, ніж у парафіяльному храмі, тож усередину найпевніше потрапити в неділю. Поруч, за кілька кілометрів на північ, — церква святого Володимира в Бжезні і торфовища заповідника Багно Серебриське. Більше про край — у статті «Польське Полісся: що подивитися за Бугом». Це Польща: громадянам України потрібен закордонний паспорт.
