Хелм (польською Chełm, історично Холм) — місто з населенням близько 56 тисяч людей на сході Люблінського воєводства, за 25 км від кордону з Україною біля Дорогуська. Стоїть над річкою Угеркою, притокою Бугу, на західному краю Волинського Полісся. Назва походить від давнього слова «холм» — пагорб: над містом здіймається Висока Гірка, де колись був княжий град. Століттями тут жили поряд поляки, українці та євреї.
Столиця короля Данила
Галицько-Волинський літопис розповідає, що князь Данило Романович, полюючи, побачив гарне лісисте місце на пагорбі й заклав тут город. Близько 1237–1240 років він переніс сюди свій осідок, звів замок, церкви й оборонні вежі довкола — їхні рештки збереглися у Белавіні та Столп'ї. Холм витримав монгольські навали 1240 і 1259 років, сюди ж перенесли єпископську катедру з Угруська. Данило помер 1264 року й, за літописом, був похований у Холмі; місце поховання досі шукають археологи. 1387 року Холм остаточно відійшов до Польщі й 1392-го отримав міське право.
Холмщина та єпархія
Холм кілька століть був центром Холмської землі й православної, а після Берестейської унії 1596 року — греко-католицької єпархії. Саме тоді постали ансамбль на Гірці з собором Різдва Богородиці та палацом уніатських єпископів. Головною святинею була Холмська ікона Богородиці; її оригінал нині зберігається в Музеї волинської ікони в Луцьку. 1875 року Холмську греко-католицьку єпархію ліквідувала російська влада, а парафії перевели в православ'я. У 1912–1915 роках місто було центром Холмської губернії. Після 1918 року Холм увійшов до складу Польщі, у 1944–1947 роках більшість українців Холмщини виселили до УРСР або на західні землі Польщі. Нині в місті діє церква святого Івана Богослова середини XIX століття — співкатедра Польської автокефальної православної церкви.
Що подивитися в місті
Прогулянку варто почати з Високої Гірки: звідси видно все місто, а поруч стоять собор, дзвіниця й колишній василіянський монастир. Униз ведуть вулиці Старого міста до площі Лучковського — колишнього Ринку, де відкрито фундаменти ратуші XIV століття. Уздовж вулиці Люблінської — бароковий костел Розіслання Апостолів з незмінним інтер'єром XVIII століття та колишній колегіум піарів. Неподалік — костел святого Андрія з санктуарієм святого Антонія, костел святого Казимира (колишня гарнізонна церква), костел Богоматері Переможної у будівлі давнього кінотеатру та еклектичний палац Кречмарів. Окремий світ — модерністське Нове Місто 1920–1930-х років.
Крейдяні підземелля
Під Старим містом лежить лабіринт Chełmskie Podziemia Kredowe — колишня копальня крейди, єдина такого типу в Європі. Крейду тут видобували з часів Данила, а найбільше — у XVII–XVIII століттях: тоді з вісімдесяти будинків зі ста можна було спуститися просто з підвалу в штольні. Коридори лежать на кількох рівнях і тягнуться на десятки кілометрів. У XIX столітті видобуток обмежили, а на початку XX — заборонили через провали вулиць. У 2024 році читачі National Geographic обрали підземелля «Чудом Польщі» від Люблінщини.
Найвідоміша легенда — про Духа Білуха, охоронця підземних скарбів. Кажуть, це дух білого від крейди ведмедя, що жив у печері на Гірці й виходив, коли місту загрожувала біда; саме цей ведмідь — на гербі Хелма. Під час екскурсії Білух «виринає» з темряви в одній із камер. Вхід — на вулиці Люблінській, 55a, лише з гідом у визначені години. Усередині цілий рік близько +9 °C, на початку — шістдесят сходинок, тож знадобляться теплий одяг і зручне взуття.
Музей Хелмської землі
Музей імені Віктора Амброзевича займає кілька будівель: головну — колишній колегіум піарів на Люблінській, 55, кам'яниці поруч і давню церкву святого Миколая XVIII століття, де розмістили відділ давнього мистецтва й концертну залу. В експозиціях — археологія Холмщини, природа й палеонтологія (рештки мамута й шерстистого носорога), народне мистецтво, історія залізниці. Музей працює щодня, крім понеділка.
Єврейський Хелм
Найдавніша пам'ятка єврейської громади — надгробок 1442 року на старому кіркуті. Велика синагога стояла з 1584 року, її знищили німці під час Другої світової війни. У XVIII–XIX століттях місто стало одним із осередків хасидизму, а перед 1939 роком тут жило близько 15 тисяч євреїв — майже половина мешканців. Під час окупації нацисти створили гето, більшість його в'язнів загинула в Собіборі. Від тих часів лишилася Мала синагога на вулиці Коперника. У єврейському фольклорі Хелм — місто «мудреців», які завжди знаходять найдивніше розв'язання простих задач; ці жарти обробив у своїх оповіданнях нобелівський лауреат Ісаак Башевіс Зінґер.
Відомі люди
17 вересня 1866 року в Холмі, у будинку колишнього монастиря піарів на Люблінській, народився історик Михайло Грушевський: його батько викладав у місцевих навчальних закладах, і перші три роки життя майбутній голова Центральної Ради провів тут. У 1940–1944 роках холмським архієпископом був Іван Огієнко (митрополит Іларіон). Уродженкою Хелма була скрипалька світового рівня Іда Гендель.
Природа поруч
На околиці міста — невеликий степовий заповідник Вольвінув з вишнею карликовою та іншими теплолюбними рослинами. За кілька кілометрів на схід починаються Хелмські крейдяні торфовища в Хелмському ландшафтному парку: тут ростуть рідкісна меч-трава болотна й орхідеї, гніздиться очеретянка прудка. Найвідоміша ділянка — Багно Серебриське. Поблизу варто побачити й городище в Кане.
Герб і прапор
На гербі Хелма — білий ведмідь, що крокує між трьома дубами на зеленому тлі. Ведмідь білий, як крейда під містом; за легендою, він відлякав загарбників від печери, де ховалися городяни. Прапор міста повторює ці кольори.
Як дістатися
Від пункту пропуску Ягодин — Дорогуськ до Хелма близько 25 км дорогою S12/DK12. Хелм — залізнична станція на лінії Ковель — Люблін: Укрзалізниця призначає сюди прямі поїзди з Києва та інших міст через Ковель і Ягодин, розклад і квитки — в застосунку УЗ. Від Любліна близько 70 км тією ж дорогою S12 або поїздом, до Влодави — близько 50 км на північ — це вже Польське Полісся. Для українців це Польща: потрібен біометричний паспорт.
