Літературно-меморіальний музей-садиба Лесі Українки в селі Колодяжне біля Ковеля — місце, де поетеса прожила багато років і написала чимало творів. Це відділ Волинського краєзнавчого музею й одне з головних місць паломництва шанувальників Лесі Українки.

Леся Українка
Леся Українка. Зображення: Johann Krzanowski, суспільне надбання

Садиба Косачів

У травні 1882 року родина Косачів переїхала з Луцька до Колодяжного й оселилася в старому будинку, який у родині називали «великим». 1890 року на садибі збудували окремий «білий» будиночок для Лесі, а 1896-го почали зводити «сірий», або батьківський, будинок. Тут Леся Українка проводила багато часу, звідси вирушала в подорожі, тут працювала над своїми творами. Колодяжне називають колискою її таланту, а волинські краєвиди й легенди згодом стали основою «Лісової пісні».

Музей

Під час Другої світової війни головний будинок садиби зруйнували, а «білий» і «сірий» будиночки вціліли. Ще в травні 1941 року обласна влада вирішила створити тут музей, але завадила війна, і відкрили його лише 1949 року. 1963 року в «сірому» будинку відкрили літературну експозицію, а Лесин будиночок став меморіальним. 1991 року експозицію оновили. Вона розповідає про волинські стежки Лесі Українки, Колодяжне як колиску її таланту, шлях до «Лісової пісні» й трагічну долю родини Косачів. Нещодавно садибу реставрували.

Родина Косачів

Садиба була домом великої родини. Батько, Петро Косач, служив у повітових установах, мати, Олена Пчілка, письменниця й етнографка, збирала тут народні пісні й обряди, залучаючи до цього дітей. У Косачів було шестеро дітей — Михайло, Лариса (Леся), Ольга, Оксана, Микола й Ізидора. Діти виростали серед поліської природи й фольклору, а в садибі часто бували гості з Києва й інших міст — письменники, музиканти, громадські діячі.

Олена Пчілка
Олена Пчілка. Зображення: Rosa Jenik, суспільне надбання

Саме тут Леся слухала волинські пісні й легенди, які потім ожили в її творах. Про родину й непросту долю її членів у XX столітті розповідає окремий розділ експозиції.

Порада

На садибу закладайте годину-півтори: меморіальний будиночок, експозиція в «сірому» будинку й прогулянка старим парком. Найгарніше тут навесні й улітку. Поєднайте поїздку з Ковелем і Любомлем.

Як дістатися

Колодяжне — кілька кілометрів від Ковеля, сюди ходять приміські автобуси. Більше — у статті Ковельський район.