Мельниця — село на Ковельщині, у Велицькій громаді, де бере початок річка Ставок. Тут живе близько шестисот людей. А колись Мельниця була гамірним містечком на дві з половиною тисячі мешканців, з базаром, гостинним двором і величним храмом, який за два століття встиг побути і костелом, і семибанною церквою, і знову костелом.
Від городища до королеви Бони
Біля села, в урочищі Деркачі, збереглося давньоруське городище. Першу писемну згадку про Мельницю датують, імовірно, 1245 роком. Наприкінці XIV століття великий князь литовський Свидригайло подарував село своєму стрільцю Зубу. Згодом Мельниця належала королеві Боні Сфорці, а потім луцькому старості Андрію Семашку. Мельницька волость тоді була великою: до неї входили й сусідні Голоби.
Костел, що ставав церквою
Головна пам'ятка — мурований бароковий костел. Його збудували 1749 року (за іншою версією — 1802-го) коштом луцького підкоморія Єжи Ольшанського й шляхетського роду Грохольських. 1875 року влада Російської імперії перетворила костел на православну церкву з сімома банями, яка вражала всіх своєю величчю.
1916 року храм, як і все містечко, зруйнувала німецька артилерія. 1923 року його повернули католикам, і 1929-го граф Станіслав Чарнецький відбудував костел святого Йосипа в первісному бароковому вигляді. Сюди повернули чудотворну ікону Мельницької Божої Матері, до якої приходили прочани з усієї округи. 1946 року, переселяючись до Польщі, місцеві католики вивезли її до Холма, де вона зберігається досі. Маленькі копії ікони й нині є в багатьох домівках Мельниці.
Брусилівська церква
Православна Свято-Михайлівська церква — дерев'яна, пофарбована в традиційний для Волині синій колір. Її збудували в роки Першої світової війни в Трояновці на Маневиччині, під час запеклих боїв на Стоході, а 1925 року перевезли до Мельниці. Довкола храму люди дбайливо уклали надгробні плити-хрести, зібрані зі зруйнованих військових кладовищ: на деяких ще можна прочитати латиницею імена загиблих. Церкву досі називають «брусилівською» — за іменем генерала Брусилова, командувача Південно-Західного фронту.
XX століття
1897 року в Мельниці жило 2588 людей, із них понад половину становили євреї. 23 серпня 1942 року нацисти вбили 1200 євреїв містечка. Після війни Мельниця стала звичайним селом, і про колишнє містечко нагадують костел, церква й старі цвинтарі.
Мельниця на відео
Коли їхати
Мельницю зручно оглянути разом із Голобами — вони поруч. Найгарніше тут пізньої весни й улітку.
Поруч
Голоби — кілька кілометрів, Ковель — близько пів години. Більше — у статті Ковельський район.
Як дістатися
З Ковеля й Голобів до Мельниці ходять автобуси. На машині — з траси М19 біля Голобів.
