Не так багато в Малині місць, де можна відпочити на природі. Одне з таких — затишна лісова місцевість вздовж малинського водосховища — частина заказника «Гамарня», що на Бойковій горі. Щоправда, її не можна назвати безпечною. Крім куп сміття, яке майже ніхто не прибирає, з’явилася ще одна проблема. Сухі сосни, яким щонайменше півстоліття, повиростали високі, і тепер під своєю вагою хиляться до землі — надламані гілки щомиті можуть «припекти» відвідувача лісу за неуважність. Нещодавно, через одне таке аварійне дерево, постраждали кури і ледь не злетів у повітря будинок…
У редакцію «Малин Інформ» звернулася родина Вітюніних — власники дачного будинку, що розташований у лісомасиві заказника, зокрема за вулицею Шевченка. Вони кажуть: сухі дерева стоять тут у такому вигляді вже не один рік. Навіть під час невеликого вітру вони наводять жах на господарів: гілля постійно ламається та падає на будинок і прилеглу територію, дерева загороджують проїзд і рвуть лінії електромереж, відновлювати які Вітюніним, звісно ж, доводиться за власний рахунок. Востаннє дерево «приземлилося» прямісінько на газгольдер — гілля зруйнувало огорожу й задавило курей. А те, що, падаючи, дерево не зламало газову трубу (лінія з’єднує місто і район лісотехнікуму), господарі дачі називають справжнім дивом, і з жахом припускають, якими фатальними могли б бути наслідки цього «деревопаду».
Більше року із Вітюніни звертаються у різні служи, просять, аби дерева якнайшвидше спиляли, та ніхто не поспішає цього робити — бо досі не визначились, у чиєму підпорядкування ця частина території заказника і хто має за нею доглядати. Самі господарі зробити це теж не вправі.
«Малин Інформ» з’ясовував, чи дочекаються малинчани на спиляння цих дерев до того, як може статись нещастя?
Вітюніни мешкають тут багато років і кажуть, що у ця мальовнича місцевість неабияк привертає увагу людей, які прагнуть відпочити від міської метушні. До них самих на вихідні часто приїжджають відпочивати знайомі й друзі. Багато хто з малинчан відпочиває тут із дітьми, яким у задоволення — побігати в лісі, біля водойми. Студенти з технікуму раніше проводили лабораторні заняття — збирали гербарії, готувалися до екзаменів в облаштованому рекреаційному куточку. Тепер усіх відвідувачів господарі будинку просять обходити це місце стороною.
— Раніше були одиничні випадки — падало як гілля, яке неодноразово рвало лінії електромереж та загороджувало проїзд. Все це ми прибирали самі. Але нині ситуація набула серйозного масштабу — почався справжній деревопад. Попри це, більше року ніяк не можемо добитися, щоб тут провели хоч би якесь санітарне очищення, — говорить господиня будинку Людмила Вітюніна. — Із травня надіслала декілька офіційних листів у міську раду і навіть ОДА. Від мерії приїжджала комісія, був також житомирський еколог. Управління екології надало дозвіл включати в рубку небезпечні дерева. А хто саме має проводити цю рубку? Думали, що територія — у підпорядкуванні міськради. З мерії подзвонили, сказавши — це не наше, звертайтеся до лісників, але й вони розводять руками… Ніхто не хоче брати на себе відповідальність зрізати, а коли хтось, не дай Боже, постраждає, — хто тоді буде відповідати?
З’ясувалося, що раніше територія заказника, на якій зокрема розташовується дача Вітюниних, була в підпорядкуванні лісгоспу АПК. Згодом її зняли з балансу, аби передати в підпорядкування міськраді. Там не знайшли на це коштів, відтак вирішили: краще віддати територію у користування держлісгоспу. Оформлення документів триватиме не менше двох років.
Поки згадана територія заказника «висить у повітрі», ніхто не береться за нею доглядати. А родина Вітюніних і всі малинчани, прогулюючись цим лісом, щодня ризикують життям, бо аварійне дерево може впасти будь-якої миті.
За коментарями «Малин Інформ» звернувся до ДП «Малинське ЛГ». Там пояснили: зрізати аварійні дерева не мають права, і не лише тому, що ця територія заказника «Гамарня» не передана в користування лісгоспу. На проведення санітарно-оздоровчих заходів у будь-якому лісомасиві потрібно отримати безліч дозволів — від «Вінницялісозахист», обласного управління лісового та мисливського господарства, Мінекології тощо. Процедура довготривала, тим більше, коли йдеться про рубку в лісах природоохоронного призначення.
Та все ж, пообіцяли допомогти.
— Якщо дерева дійсно становлять небезпеку для життя людей, є можливість спершу їх зрізати, а тим часом готувати документи на отримання лісорубного квитка, — під час огляду території біля дачі Вітюніних пояснює лісничий Слобідського лісництва Олександр Мельник. — Справді, одні кажуть: за планом це територія Слобідського лісництва, інші — Малинського чи то взагалі міста. Та все ж, ми включимо цей квартал і відділ у план на проведення санітарно-оздоровчих заходів, подамо документи. Тут від нас мало що залежить — тяганина з документами непроста. Але не хочеться, щоб поки все це оформлятиметься, не дай Боже, дерево комусь на голову впало.
Чекати, справді, не можна. Адже надворі — майже кінець осені, за якою прийдуть шквальні вітри й опади. Зрізувати аварійні дерева, проте, лісівники не візьмуться. Надто велика відповідальність, кажуть: якщо під час зрізування, дерево впаде на дах — власники вимагатимуть компенсацію за пошкодження майна… А от деревину їм дозволяють забрати: коли отримають лісорубний квиток, то випишуть її на дрова.
Вітюніни задоволені й таким результатом. Тепер їм залишається знайти людей, котрі погодяться взятися за таку клопітку й небезпечну роботу. Зрозуміло, що витрати ляжуть на господарів дачі.
— Але ми раді, що нарешті вдалося добитися цього. — каже Андрій Вітюнін. — Можна зробити все законно, і ніхто не казатиме, ніби ми знищили дерева у заказнику…
Анжеліка ЛАВРЕНЮК.
