Настільки, що чопівці пригадали існування в недалекому минулому Чоповицького району і вирішили, щор саме тепер, в рамках свіжої адмінреформи і варто відновити історичну справедливість і не згубитись в «приміській» зону Малинського повіту.
Небайдужі до долі рідного селища чопів ці, а їх виявилось немало, звернулись з ініціативою створити Чоповицький повіт у селищну раду, повідомили про свої наміри і редакцію «МН». Факт такого «заворушення» підтвердив і Чоповицький селищний голова Михайло Фещенко.
— Якщо люди звертаються з такою ініціативою, я не можу бути осторонь, — зауважив Михайло Миколайович і додав: — Зараз мене запрошують трудові колективи Чопович, люди висловлюють власне бачення розвитку селища, більшість вітають створення Чоповицького повіту у рамках перспективного плану адмінреформи. І в нас для цього, власне, є усі умови: пожежна частина, лікарня, гімназія, приміщення для інших соціальних закладів, нам потрібно зберегти все це і розвиватись далі. Уже зустрічався з колективом лікарні, «Ельфи», іншими. Проблема в тому, що детально про реформу ніхто нічого не знає, проте нас поставили в такі часові рамки, що рішення треба приймати вже зараз.
Депутат обласної ради, директор Чоповицької гімназії Віктор Перегуда дипломатично ухилився від конкретної відповіді, мовляв, сьогодні сесія районної ради у Малині і засідання робочої групи з адмінреформи в Житомирі, і лише після всіх обговорень можна буде робити конкретні висновки.
Активний пенсіонер, колишній голова районної ради Павло Бабарика, на запитання про адмінреформу сказав таке: головна умова створення повітів — добровільне об’єднання громад, і без обговорення з людьми некоректно запроваджувати реформу силоміць, навіть з найкращими намірами. По-друге, якщо брати за приклад Польщу, шляхом якої Україна намагається рухатись у Європу, нині там ніхто не хоче повертатись до старого адміністративного устрою, всі задоволені повітами. Але головне — Польщі Європа надала фінансове забезпечення на проведення такої реформи, і нам ні в якому разі не можна втрачати такого шансу.
Чи буде так з Україною? Адже ми — не Польща, тут все по-особливому. Свіжий приклад — медична реформа, яку нам так наполегливо нав’язували, що вона від цього лопнула як мильна бульбашка. На такий же пілотний непідготовлений проект схожа і нинішня адмінреформа: ніхто нічого не знає, все на рівні віртуальної реальності, крім термінів виконання перспективних планів. Поспішають з реформою до виборів?
Хтозна, що буде для Малина ліпше: єдиний повіт з центром у Малині чи декілька повітів з кількома центрами у великих населених пунктах. Принаймні, над цим міркують керівники району і сільські голови, які чомусь не дуже вітають об’єднання району в єдине велике село. Кажуть, що створювати повіти окремо від Малина варто лише заради муніципальної міліції: адже в цьому випадку громада буде більше захищена, в тому числі й після прибирання старих дерев з кладовищ чи впавших гілок із доріг. Але це так, до слова.
