Село Криве на Попільнянщині: забута історія, модерн і надія на відродження

Село Криве, розташоване в Попільнянському районі Житомирської області, сьогодні налічує близько 600 мешканців. Дорога сюди не з простих: найзручніше діставатися через Брусилів та Корнин, хоча останній відрізок шляху від Корнина до Кривого залишає бажати кращого. Та попри транспортні незручності, це село приховує в собі глибоку історію й унікальні архітектурні пам’ятки, які заслуговують на увагу.

Історія села та родина Юркевичів

Криве було засноване у 1612 році, і за століття свого існування воно пережило різні історичні епохи. У ХІХ — на початку ХХ століття тут мешкала відома родина Юркевичів, серед яких особливо вирізняється лікар Йосип Юркевич, що працював у Києві та був знаною постаттю свого часу.

У селі збереглися залишки садиби Юркевичів, розташованої в мальовничому лісі. На жаль, до наших днів дійшли лише руїни головного будинку. Над колишнім ганком досі можна побачити табличку з написом «Казка» — мовчазне нагадування про період, коли в цій садибі діяв дитячий табір. Більше деталей про історію родини та маєток можна знайти у працях відомого київського краєзнавця Дмитра Малакова.

Народний дім — перлина українського модерну

Найціннішою архітектурною пам’яткою Кривого без перебільшення є Народний дім — унікальний зразок українського модерну, зведений у 1924–1929 роках. Будівля була споруджена завдяки ініціативі та фінансовій підтримці сільської кооперативної спілки, що саме по собі є важливим свідченням високого рівня самоорганізації громади того часу.

Авторство проєкту пов’язують з архітектором Миколою Даміловським. Цю версію підтримував і Дмитро Малаков, аргументуючи її схожістю вежі Народного дому з вежами Ніжинської електростанції, спроєктованої тим самим архітектором. Про це також згадується на сайті дослідника архітектури Андрія Власенка.

Будівля вражає пропорціями, силуетом і деталями, а особливо — вікнами. Такі елегантні рами з обрамленням колонками сьогодні майже не збереглися, і саме вони надають споруді особливого шарму та вишуканості.

Забуття і спотворення пам’яті

Первісно на вежі Народного дому був великий годинник, який символічно відмірював час для громади. Проте будівничі не могли передбачити, що вже незабаром українське життя буде зламане колективізацією, голодоморами та війнами. Унаслідок цього було втрачено не лише матеріальну, а й історичну пам’ять.

Під час спілкування з місцевими мешканцями з’ясувалося, що більшість із них не знає ані справжнього призначення Народного дому, ані часу його будівництва. Дехто навіть вважав, що споруда зведена у 1970-х роках — імовірно, через невдалу плитку, якою тоді спотворили фасад будівлі. На жаль, переконати селян у справжній історичній цінності цієї пам’ятки так і не вдалося.

Особливо прикро, що ця архітектурна перлина не внесена до реєстру пам’яток, попри неодноразові спроби пам’яткоохоронців.

Промінь надії

Останнім часом у одному з крил Народного дому відкрили церкву. Цей факт вселяє обережну надію, що будівля не буде остаточно зруйнована й отримає шанс на нове життя. Можливо, саме з цього кроку почнеться процес переосмислення та відродження історичної спадщини села Криве.

Криве — це приклад того, як у глибинці може зберігатися справжній культурний скарб, майже невідомий широкому загалу. Історія села, родина Юркевичів, руїни садиби та унікальний Народний дім — усе це потребує уваги, дослідження й збереження. Адже без пам’яті про минуле важко будувати майбутнє.