Цьогоріч виповнюється 400 років із часу виходу першої книги, надрукованої на землях центральної та східної України – «Часослова». Папір для книги виготовлявся у містечку Радомишль на Житомирщині –саме тут свого часу працювала перша паперова фабрика. Виготовити папір за стародавніми традиціями можна й сьогодні, оскільки у 2012 році фабрику відновили і на сьогодні вона є частиною історико-культурного комплексу «Замок Радомисль». Процес вироблення паперу аналогічний до того, який використовували ще 400 років тому.
Із нагоди ювілею виходу «Часослова» «Замок Радомисль» відвідав предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Філарет.
«Історію можна викладати фальшиво і нам таку історію придумали. Але ми повинні знать свою правдиву історію України. І саме музеї (музей ікони – ред.) нам дають нам підґрунтя для правдивої історії. І люди, які відвідують музеї повинні знати чим жили наші предки, що вони робили і що вони нам залишили», – сказав Філарет після відвідин музею ікони.
Також одним з відвідувачів заходу з нагоди виходу «Часослова» був також колишній помічник предстоятеля УПЦ (МП) Володимира Сабодана, протоієрей Георгій Коваленко.
Перехід від рукописної книги до друкованої, це як поява інтернету
Як наголошує засновниця та власниця архітектурно-музейного комплексу «Замок Радомисль» Ольга Богомолець, книга «Часослов» використовувалася не лише як перелік молитв, а й читанка для дітей, за допомогою якої вони навчалися читати.
«Це був поштовх для розвитку освіти. І дуже важливо, що в Києво-Печерська Лавра на той час спромоглася цю книгу надрукувати. Не спромоглася, якби не було Радомишльської папірні, бо саме звідси туди доправляли папір», – зазначає вона.
На думку Богомолець, відзначання виходу «Часослова» потрібно було винести на національний рівень. За її словами вона неодноразово зверталася до органів влади з цим проханням, проте відповіді так і не отримала.
«Насправді свято першодруку «Часослова», воно мало би визначатися дуже широко. Тому що порівняти перехід від рукописної книги до друкованої, це так само умовно як поява інтернету. Ще влітку я тепер як офіційна особа, як депутат написала листи на Міністерство культури, на всі відповідні органи та організації для того, щоб вони це відсвяткували. Але коли в листопаді місці я побачила, що нічого власне держава не зробила, я вирішила самотужки зробити те, що я можу зробити без підтримки держави», – розповідає Богомолець.
Видання «Часослова» в 17 столітті стало не лише поштовхом для розвитку освіти, а й національного книгодрукування. Згодом на радомишльському папері були надруковані перший український поетичний збірник «Вінок чеснот превелебного в бозі милостивого пана отця Єлисея Плетенецького» та перший український словник – «Лексикон славяноросскій».
Традиції середньовіччя
За словами майстра з виготовлення паперу в Радомишльському замку, на виготовлення лише однієї сторінки такої книги йшло чимало місяців роботи.
Для того, щоб виготовити папір, який використовували в 17 столітті, перш за все, потрібно приготувати спеціальну паперову пульпу з решток тканини, льону та кропиви. Для захисту від комах у цю пульпу додається лушпиння цибулі та часнику. Упродовж декількох тижнів сировина перебуває у воді, де вона розмокає, лише потім перетирається на волокна, перетворюючись на рідку паперову масу.
Після цього потрібно використати спеціальну подвійну рамку із сіткою та зачерпнути масу. Знявши верхню частину рамки, отриманий мокрий аркуш скидається на сукно, а іншим сукном прикривається. На сітці рамки є випукле зображення, яке на папері відобразиться «водяним знаком».
Згодом аркуш ставиться під прес для видалення води і лише після цього вішається на мотузку для просушки. Коли листи висихають, їх знову кладуть під прес для того, щоб вирівняти. Лише після цього вони стають придатними для друку або письма.
Джерело: Радіо Свобода
