«Мерія знову має намір обдирати малинчан за комуналку. У Малині найвищі в Україні тарифи на воду, але це ще не все. Якщо будемо мовчати, то платитимемо й найвищу в Україні ціну за вивезення сміття!» — листівку з таким змістом вклала до рук якась дівчина посеред вулиці сьогодні зранку… Тим часом закон велить сортувати, а реалії у Малині — ігнорувати! Тож далі мова про завищені тарифи, чому в нашому місті досі не виконують вимогу щодо сортування сміття, і як Малин у цьому «взули» наші сусіди...
Не сортуєте сміття — готуйтеся сплачувати штраф! В Україні з перших днів нового року почала діяти заборона на захоронення невідсортованого непотребу. Тож розділяти тверді побутові відходи на харчові та вторинну сировину тепер мають усі, а за відмову від дотримання такої норми передбачено штраф. Його розмір коливатиметься від 340-1360 гривень для населення та 850-1700 гривень для організацій. Усі ці зобов’язання передбачені Законом України «Про відходи», який був прийнятий ще 2012-го року. Однак із настанням 1 січня українці суттєвих змін на вулицях своїх міст у питанні сортування та збору сміття по-новому не відчули. Не виняток і Малин, де міська влада не спромоглася за цей час створити відповідні умови для належного сортування сміття, натомість спромоглася нахабно підняти тариф за вивіз ТПВ із багатоквартирного й приватного житлового сектора.
Якщо готуватися до виконання норм і дотримання вимог відповідного закону в багатьох містах принаймні почали — ще в 2015-2017 роках — і продовжують нині, то Малин у цьому плані добряче запізнився. Замість того, щоб шукати в бюджеті гроші на придбання контейнерів і спеціалізованої сміттєзбиральної техніки, ще торік міський голова і депутати міськради покладали надію на те, що до системи не просто роздільного, а хоча б наближеного до європейських стандартів (контейнерного) збору сміття, малинчан привчить ПП «Зелене місто — Малин».
Ці сподівання виявилися марними, по суті, як всі голослівні заклики про те, що винні в усьому приватники із «Зеленого міста», котрі «добивалися» доступу до міського сміттєзвалища, а не депутати чи заступники мера, котрі самі ж і запросили їх працювати у Малині.
Відтак малинчани повернулися до старої схеми, за якою сміття у місті продовжив збирати й вивозити уже екс-«Благоустрій». Лише нещодавно, але швидше за все, через певний тиск від громадськості, посадовці в міськраді заворушилися і врешті спершу оголосили конкурс на визначання виконавця послуги з вивезення твердих побутових відходів, згодом його відклали (бо взяти участь у конкурсі виявило бажання лише КП «Малин Енегоінвест» Миколи Корнійчука). Коли ж неочікувано перед новою датою конкурсу з’явився ще один претендент — із порушеннями умов, кажуть учасники, той конкурс провели й призначили свого виконавця.
При тому, що пропозиція в «Енергоінвеста», наскільки нам відомо, була кращою — нижчий тариф, розписана схема заключення договорів зі споживачами, запровадження абонентської служби, крім того, в підприємства техніки і працівників більше для нормальної організації на перших порах збору сміття з житлового сектора і загалом по місту. Та, як пояснив заступник міського Петро Піковський, конкурсну пропозицію ТОВ «Малин Енергоінвест» відхилили, оскільки в того була «податкова заборгованість» (причину читайте тут).
Так, попри те, що ідеї із закупівлі необхідної кількості контейнерів і сміттєвоза подало саме КП «Малин Енегоінвест», переможцем стало КП «Екоресурс», яке до цього займалося озелененням, впорядкуванням парку та зелених зон міста, зрізкою і кронуванням дерев, а також, з доброї волі наших чиновників, мало доступ до сміттєзвалища.
Тепер уже міськрада й гроші для вирішення сміттєвого питання знайшла. Для переходу на контейнерну систему збору сміття планує витратити аж 1,9 мільйона гривень. Тендери на закупівлю сміттєвоза та урн саме на таку суму оголосили як раз у період проведення конкурсу — 12 січня 2018 року. Зокрема, управління житлово-комунального господарства Малинської міської ради планує закупити 115 пластикових урн євростандарту. Доставити їх у місто мають до 31 березня. На цю закупівлю з бюджету міста хочуть витратити 700 тисяч гривень. Придбати планують навіть сміттєвоз — за понад 2,5 мільйона гривень (цікаво, що в міському бюджеті на цю техніку є 1,2 мільйона, і решту мерія сподівається, певно, отрмати від спонсорів чи, може, депутаті) — він має бути не раніше 2005 року випуску, з екологічними нормами не нижче «Євро-2», та пробігом не більше 600 тисяч кілометрів. Приїде у місто теж десь до кінця березня.
«До якої міри треба ненавидіти малинчан, щоб так цинічно знущатися над нами?»
Про те з ким жителі багатоквартирних будинків і приватного сектора мають заключати договори, та як взагалі їм доведеться освоювати нову культуру викидання і сортування сміття, — і в міськраді, і в КП «Екоресурс» мовчать. Тож поки в Малині це питання залишається у підвішеному стані.
Читайте також: У Малині комунальники «забили» на вивіз сміття
Натомість із тарифами на сміття, яке ще нікуди малинчанам виносити, справи йдуть напрочуд «вдало». Оголошення про намір підняти тариф на вивіз ТПВ на сайті міськради опублікували два тижні тому. Як зазначав під час конкурсу заступник міського голови Петро Піковськй — це можливо лише в сторону зменшення. Погляньмо на ці цифри й уявімо, якими ж вони були в конкурсній документації!
Повернімося до вранішньої листівки. Обурення щодо «драконівської» тарифної політики з боку місцевої влади, зокрема, висловили активісти ПП «Національний корпус».
«24 гривні з однієї людини буде за вивіз сміття у приватному секторі. Це якщо в хаті проживає двоє чоловік, то у місяць муситимуть заплатити 48 гривень, тоді як до цього було — 13,25 гривні з домогосподарства. Виходить, тариф для приватного сектора зросте майже у 4 рази! — повторює текст листівки голова Малинського осередку ПП «Національний корпус» Андрій Борисенко, не приховуючи обурення: — Мешканці квартир, які до цього часу платили за сміття в межах десятки, тепер будуть платити майже 19 гривень із однієї людини. Виходить, тариф теж зросте майже утричі! Хіба це не драконівська тарифна політика?!»
Не розуміють такого кроку від міського голови Малина, а також інертності з боку малинчан і в обласному центрі.
Тим часом у сусідів…
А як справи із роздільним збором сміття у наших сусідів? — подумали ми, і вирішили звернутися за коментарем. Ні, не до коростенців, як, певно, подумали ви. Не повірите, але просили поділитись досвідом ми у сусідів-радомишлян.
Якщо два роки тому Радомишль потопав у смітті, то сьогодні тут сміття збирають, сортують, переробляють і на цьому ще й заробляють — все, як у Європі. Про це розповів екс-міський голова Радомишля Олег Соболевський, котрий очолював місто протягом двох років. Після того, як у Радомишлі сформувалося декілька ОТГ, Олег Соболевський перейшов на посаду заступника голови однієї з новоутворених громад. Однак, справжній господарник — так досі відгукуються про колишнього міського голову радомишляни.
Вирішити проблему зі сміттям у місті, та й узагалі будь-яке питання, що хвилює місцевих жителів, можна — було б бажання, переконує Олег Вікторович. Що ж стало для стимулом, і як вдалося привчити радомишлян сортувати сміття?
— По-перше, тому що давно було відомо, що з 1 січня 2018 року мав вступити в дію закон, яким передбачено обов’язковий роздільний збір сміття. І цікавий він був тим, що штраф за невиконання положень, передбачалося, буде накладатися не тільки на жителів, комунальне підприємство чи його керівників, а й на міського голову (бо ж посадова особа). Тож це був однин із стимулів, причому не від міської ради, а особисто від мене, як її керівника, — розповідає Олег Соболевський. — По-друге, якщо хочемо робити щось краще в своєму житті, то маємо діяти. Дороги в нас завжди були в дірках, і щоб їх зробити нормальними — потрібні величезні кошти і багато часу. А сміття — та халепа, із якою треба боротися, і це була одна з моїх передвиборчих обіцянок громаді.
Кошти на боротьбу зі сміттям чиновники в Радомишлі шукали не в спонсорів, а одразу передбачили всі витрати в міському бюджеті. Найперше, разом із депутатами на виконкомі визначили (дещо тут підказувала громадськість) і затвердили місця під контейнерні майданчики. У першу чергу робили їх на місцях стихійних смітників.
— Раніше на все місто стояло 30 контейнерів, комунальники перекидали бак і лопатами розгрібали сміття, складали в причіп трактора, — продовжує екс-міський голова Радомишля. — Ми ж купували спеціальні ящики із кришками, на колесах — загалом десь 100 контейнерів. Під них через Prozorro закупили і спеціалізований автомобіль МАЗ на 19 кубів.
Автомобіль європейського стандарту обійшовся бюджету міста (і тільки бюджету, без залучення спонсорської підтримки — прим. авт.) у 2 мільйона 100 тисяч гривень, найдорожчий контейнер для побутового сміття коштував 6000 гривень, а для скла і пластику — три і до двох тисяч. Контейнерний майданчик комплектували у співвідношенні: один бак для скла, один-два — для пластику, і ще декілька під побутове сміття.
— Спершу робили великі майданчики. Потім бачили, що там декілька ящиків пустують, і забирали їх на інші місця, робили більше, але менших майданчиків по місту. Точну їх кількість не назву, але, результат на обличчя — дійсно, стало чистіше, — додає Олег Соболевський. — Сто контейнерів навіть для Радомишля — дуже мало, але це лише початок. Крім населення, почали залучати й бюджетні організації — садочки, школи, щоб привчати дітей до цього змалку. А загалом радомишляни швидко навчилися викидати сміття правильно. Головне, на першочерговому етапі не робити контейнерні майданчики закритими — інакше люди просто викидатимуть сміття поряд.
Що стосується заключення договорів — для цього в комунальному підприємстві передбачена посада на шталт контролера, який, за домовленістю, також збирає у людей гроші за квитанціями. У багатоквартирних секторах це вирішується простіше й швидше, у приватному секторі трохи складніше, але результати все одно позитивні. Варто зауважити, що заключення договорів зі споживачами теж прописано у законі. Схема така: спершу подається відповідне оголошення у газеті, потім замовним листом споживачеві відсилають договір — із печаткою, який йому потрібно лише підписати й принести комунальникам. Якщо людина не відповідає протягом 20 днів, на неї подають у суд, і тоді договір доведеться заключити в обов’язковому порядку.
Так у Радомишлі сміття навчилися не тільки прибирати, сортувати, а й заробляти на ньому. За рахунок здачі матеріалів — скла й пластику — на сьогодні повністю окупили заправку автомобіля й зарплату водієві. Цей та інші проекти міського голови (наприклад, економія на встановленні автобусних зупинок) — дозволили суттєво збільшити міський бюджет. Раніше він становив п’ять мільйонів, а на кінець жовтня 2017-го — 14,7 мільйона гривень.
Для того, щоб досвід принаймні сусіднього Радомишля запрацював і в Малині, потрібні контейнери, спеціальний транспорт, навчання громадян. І відповідні рішення органів місцевого самоврядування, де будуть чітко прописані правила сортування сміття: що зобов’язані робити споживачі, комунальне підприємство, складові тарифу, а також штрафи за невиконання обов’язків — очікується, це побачимо наприкінці березня. Тільки от, на жаль, перші кроки (тарифні) місцевої влади не дають сподівань, що вона створюватиме умови, щоб у малинчан було не тільки бажання, але й можливість дотримуватися закону.
Слідкуйте за оновленнями на наших сторінках у Фейсбуці, Вконтакті, Однокласниках та Твіттері, а також підписуйтесь на наші канали у Youtube та в Telegram.
