«#Кіборги»: після перегляду фільму хотілося просто мовчати. Мовчати і думати про всіх Героїв, які героїчно захищали ДАП всі ті довгі дні оборони…
За тиждень у #Малині анонсували показ українського фільму «Кіборги», який розповідає про декілька днів боїв у Донецькому аеропорту (режисер Ахтем Сеїтаблаєв) — 25 лютого о 12:00 у РБК. Організували його для місцевих жителів депутати облради Сергій Диняк і Олег Дзюбенко. Йшлося, що вхід для учасників АТО і їхніх родин буде безкоштовним, а для всіх інших — 30 гривень.
«Увесь лісозавод і Юнігран прийде, в залі РБК яблуку ніде буде впасти», — жартували друзі. Все ж, вирішили піти.
І ось очікувана неділя. Через те, що маршрутки від мікрорайону, де проживаю, до центру міста їдуть «як якому водієві заманеться», на хвилин десять запізнилася. Захекана, забігаю в хол Будинку культури, а там, може, з півсотні людей…
«Ну от, це ті, кому не вистачило місця в залі», — подумала (зал то може вмістити майже півтисячі глядачів).
Та виявилося — це всі (!), хто взагалі прийшов на фільм. Ще не закінчився сеанс мультфільму «Гадкий Я», показ якого теж відбувся за сприяння депутатів облради, тому о 12.10 люди й товпилися біля дверей у зал.
«Чому так мало?» — розгублено запитую чи то саме себе чи знайомих, серед яких і атовці. І ніхто не зміг дати відповідь. Невже старші малинчани злякалися останнього лютневого морозу? А молодь? Не «відійшли» від нічних походеньок розважальними закладами? Ааа, звісно, це ж не «Лісапєтний батальйон», який «на численне прохання малинчан» знову незабаром приїде виступати в РБК (хоча минулого разу казали, що не приїдуть, поки місцева влада там людський туалет не зробить), і не «зірка всеукраїнського масштабу» Рома Скорпіон, який скакав на цій сцені в суботу. По 100-250 (!) гривень білети люди швидко розкупили. А тут усього лиш «якісь» «Кіборги»…
І ще кричать — кінотеатр їм відбудуйте! Для кого!? Прикро, сумно і соромно за таке відношення людей до такої події у місті.
Але не про те… Фільм «Кіборги» (до речі, на який всіх — а це всього лиш трохи більше півсотні глядачів — пропустили безкоштовно) — який він? Наш, український, нового формату. Присвячений кожному загиблому і всім, хто залишився живим, їхнім родинам, і волонтерам.
…2014 рік, у самому розпалі — війна на Донбасі. І шість українських військових вперше вирушають на захист аеропорту. «Субота», «Гід», «Серпень», «Мажор», «Старий», доктор «Псих». Вони — збірні образи тих військових, котрі справді захищали ДАП. Тут і добровольці, й ті, кого призвали під час мобілізації, і кадровий військовий: «прийшов, бо прийняв присягу». Як і в житті, бійці говорять українською і російською. За жартами і численними розмовами про долю країни в кожного з них — свої причини того, чому вони опинилися тут, у центрі бойових дій. А ще у фільмі багато гумору — «кіборги» жартують і, справді, немало. Бо це допомагає їм не втрачати надію на краще. Навіть у найдраматичніших ситуаціях.
«Кіборги» зачіпають період, коли донецький аеропорт вже сильно зруйнований. Декорації при першому погляді на них змушували здригатися. І краще б було не бачити, з якими емоціями дивилися фільм ті, хто пройшов війну. Через реалістичність картинки бійцям важко дивитися подібне. Нехай і кажуть: «Нормально». Але емоції за цим словом такими не здаються. Бо може б і хотілося їм, та не вийшло дивитися, як на звичайне художнє кіно — все одно занурюєшся у всі ті переживання. Адже для них — бійців, які пройшли фронт, ще надто мало часу пройшло…
Дивитися «Кіборги» — непросто: у один момент ти смієшся із жартів бійців, а через хвилину в очах уже сльози. Фільм виносить назовні емоції від незагоєної рани. Особливо, коли бачиш сцени розмов військових, а на фоні — напіврозбитий покажчик англійською «Виліт». Або сцену, коли Кіборги готуються до штурму аеропорту сепаратистами, які використовують заборонені «Буратіно», що знищують усе навколо. «Ви розумієте, що це кінець? Хто зі мною?» Залишилися всі. Військовий психолог із позивним «Псих», схрестивши руки в молитві, сидить на багажній стрічці, на якій лишилися чиїсь сумки, чийсь забутий багаж...
Донецький аеропорт — це не тільки про героїзм, а і про долі та життя кожного військового. А з ними — і про долю їхніх сімей. Історія про нових людей нової країни.
Звісно, я не кінокритик, і вправі розбирати роботу сценаристів, операторів і загалом все те, як зроблений фільм. Можу лише зауважити, на першому плані фільму — не видовищні бойові сцени і дорогі спецефекти. У фільмі більше діалогів Кіборгів про події в країні і їхніх роздумів про те, чому кожен пішов спочатку на Майдан, а потім — воювати в АТО.
І тут деякі глядачі-малинчани висловили свою думку щодо цього — просто виходили з залу, не бажаючи слухати довгі репліки бійців-героїв фільму.
«Люди втомилися від війни, і далі буде ще гірше». Так часто кажуть знайомі, у тому числі й реальні учасники АТО. Показують, бува, відео про те, як водій якоїсь маршрутки відмовив атовцю у безкоштовному проїзді. Але при цьому пасажири заступаються не за військового, а за водія. Мовляв, «та кого ви там захищали?». Ось таким людям і варто показувати фільм «Кіборги» — тоді, можливо, в їхніх душах щось здригнеться.
Це дуже потрібний фільм. Варто йти, дивитися і розповідати про нього рідним, друзям, знайомим — хоча б тому, щоб пам’ять про героїчних захисників жила.
Розповідати про фільм варто особливо тим, хто «поза політикою» і каже, що «це не наша війна, а війна тих, хто там все за нас нагорі вирішує»: нехай підуть подивитися «Кіборги» як чергову кінострічку, яку запустили у прокат. І тоді, можливо, ці люди хоча б частково усвідомлять те, як там, в аеропорту, бійці захищали всіх нас, і що саме там творилася наша сучасна історія.
«Ми з вами тут на століття вперед новий міф створюємо», — десь так сказав один із героїв фільму в розмові з побратимами. Захисники Донецького аеропорту, дійсно, стали символом. І тільки від нас залежить те, як довго цей міф буде жити не лише в наших серцях, а й в історії для майбутніх поколінь.
…На екрані титри. Люди в залі встають, ніхто не аплодує, всі просто виходять. Учасник АТО втирає сльозу.
Після перегляду фільму хотілося просто мовчати. Мовчати і думати про всіх Героїв, які героїчно захищали ДАП всі ті довгі дні оборони. Про всіх Героїв, які загинули, боронячи й утримуючи інші позиції на східних кордонах країни. Про всіх Героїв, котрі повернулися звідти до нас у мирне життя і тих, котрі продовжують захищати цілісність нашої України та мирне небо над нами…
Marina Lisnichuk
Слідкуйте за оновленнями на наших сторінках у Фейсбуці, Вконтакті, Однокласниках та Твіттері, а також підписуйтесь на наші канали у Youtube та в Telegram.
