У Межигірському урочищі біля села Нові Петрівці, за 8 км від Києва, з-під схилу б'є давнє джерело — Дзвінкова криниця. Колись воно належало Києво-Межигірському Спасо-Преображенському монастирю, головній святині Війська Запорозького. Монастир зруйнували більшовики, а джерело вціліло, і сюди досі приходять по воду, яку вважають цілющою. Це гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення.
Легенда про дзвіночки
За переказом, ченці Межигірського монастиря збудували над джерелом каплицю з дзвіночками. Вода била таким сильним струменем, що вдаряла в дзвоники, і над урочищем лунав мелодійний дзвін. Звідси й пішла назва — Дзвінкова криниця.
Межигірський монастир
Межигірський монастир у XVII–XVIII століттях був головним монастирем запорозьких козаків: старі запорожці йшли сюди доживати віку, а Січ підтримувала обитель. У 1934 році за рішенням радянської влади монастир сфотографували й підірвали. Від нього майже нічого не лишилося, але Дзвінкову криницю зберегли, і вона славиться смаком води.
Пам'яткою природи джерело оголосили 5 жовтня 2000 року. Охоронна територія — 2,5 гектара Старопетрівського лісництва. Біля джерела є облаштований вихід води й місце відпочинку.
Як дістатися
Криниця — у Межигірському урочищі біля Нових Петрівців, неподалік колишньої резиденції «Межигір'я», за кілька кілометрів від Вишгорода. З Києва — маршрутками від станції метро «Героїв Дніпра» до Нових Петрівців, далі пішки лісом.
Порада
Візьміть пляшку для води — по неї сюди приїжджають навіть кияни. Поруч — музей української військової звитяги в Нових Петрівцях і береги Київського моря. Більше про край — у статті про Київське Полісся.
