Змієві вали — народна назва довгих земляних валів, якими в давнину оточили землі довкола Києва. Їхня загальна довжина — понад 950 км: це найбільша оборонна споруда Середньої Наддніпрянщини. Біля Білої Церкви, по Росі, як і по Стугні, Ірпеню, Трубежу та Віті, вали місцями збереглися досі — подекуди до 15 метрів заввишки й на десятки кілометрів завдовжки.
Дев'ять ліній оборони
Зазвичай під Змієвими валами розуміють вали, насипані в XI–XII століттях. Дослідник Михайло Кучера на початку 1980-х нарахував 23 відрізки загальною довжиною близько 970 км; доступними для вивчення тоді були 234 км. Вали утворюють дев'ять ліній: Вітянсько-Бобрицьку, Стугнянсько-Ірпінсько-Тетерівську, Дніпро-Тетерівську, Дніпро-Кам'янську, Середній і Великий Пороські вали, Росько-Гуйвинську, Дніпровську лівобережну й Посульську. Для порівняння: римський кордон у Германії мав 568 км, а вал Оффи в Британії — близько 240 км.
Хто й навіщо їх насипав
Найраніше свідчення про вали лишив архієпископ Бруно Кверфуртський, який 1008 року їхав через Київ до печенігів. Він писав, що князь Володимир Святославич два дні проводжав його до кордону своєї держави, яку той оточив від кочового ворога «дуже міцною і дуже довгою огорожею». Літопис згадує вали біля Трипілля під 1093 роком, а Переяславські — під 1095-м. Отже, вали були частиною оборони Русі від печенігів і половців: за ними стояли фортеці й городища, звідки могли вийти дружини.
Легенда про змія
Народна назва пов'язана з легендою: коваль (у різних переказах — святі Кузьма й Дем'ян або Кирило Кожум'яка) переміг змія, запріг його в плуг і проорав велетенську борозну, з якої й виросли вали. Через це вали в народі й прозвали Змієвими.
Де побачити
Найкраще вали видно на Київщині по річках Віта, Красна, Трубіж, Стугна й Рось, а також під Переяславом, де збереглася подвійна лінія. Біля Білої Церкви фрагменти Пороських валів тягнуться над Россю. Ще одна давня лінія проходить через Ніжиловичі на Макарівщині, біля Цезарівського заказника.
Порада
Вали — пам'ятки археології, тож не копайте їх і не їздьте по них технікою. Найкраще рельєф видно навесні й пізньої осені, коли трава низька. Поїздку біля Білої Церкви поєднайте з Юр'євом на Замковій горі й парком «Олександрія».
