Гостролуччя — давнє село Баришівської громади Броварського району, за 65 км від Києва й за 12 км від станції Баришівка. Посеред села стоять руїни мурованої Троїцької церкви, завершеної 1787 року. Навіть напівзруйнована, вона зберегла барокове обрамлення вікон і входу — рідкісний приклад сільського храму кінця XVIII століття, який майже не перебудовували.
Село на гострому луці
Назва села походить від «гострого луку» — виступу берега там, де річка Довга колись впадала в Трубіж, а той круто повертав на південь. Перша згадка про Гостролуччя — 1590 року. Уже тоді тут, очевидно, була церква: у старій Троїцькій церкві зберігався дзвін 1612 року, відлитий коштом гостролуцького козака Матвія Полоцького. Село належало Станіславу Жолкевському, на початку XVIII століття — козацько-старшинському роду Мировичів, а після того як Мировичі 1709 року пішли в еміграцію з Іваном Мазепою, Петро I 1717 року передав його полковнику Григорію Іваненку. До 1781 року Гостролуччя входило до Баришівської сотні Переяславського полку.
Храм полковника Іваненка
У 1784 році замість старої дерев'яної церкви коштом Григорія Іваненка почали будувати муровану. 12 травня 1784 року переяславський єпископ Іларіон видав грамоту на будівництво, а 1787 року храм завершили. Він має форму рівнокінцевого хреста, типову для класицизму, а оздоблення — барокове. Довжина церкви — 20,8 м, ширина — 12,6 м. Храм був однобанним, з главкою, вкритою гонтом і пофарбованою в зелений колір. Окремо, на південь від церкви, стояла двоярусна цегляна дзвіниця.
У 1836 році в селі добудували великий Миколаївський храм, і Троїцька церква стала приписною: усе цінне майно перенесли до нової. Тому в XIX — на початку XX століття старий храм не перебудовували, і він зберіг первісний вигляд.
Магазин у храмі й руїна
За радянської влади церкву закрили й пристосували під господарські потреби: до 1957 року тут був магазин, а з 1965 року до 1970-х — сільське споживче товариство. У ті роки центральну й східну частини храму розібрали до висоти 3,7 метра, зникла паламарня біля вівтаря й уся дзвіниця. Лише в бабинці стіни збереглися на повну висоту — 7 метрів до карниза. У 2012 році руїни отримали статус щойно виявленої пам'ятки архітектури. Фахівці вважають, що стан стін дозволяє відбудову, але поки храм стоїть руїною.
За кількасот метрів діє Миколаївська церква 1827–1836 років — великий мурований храм класицизму, проєкт якого приписують Джакомо Кваренгі. У селі також збереглася земська школа 1906 року.
Як дістатися
З Києва — трасою Київ — Харків до Баришівки, далі на північний схід, близько 12 км. До Баришівки зручно доїхати й приміським поїздом. Руїни — у центрі села, неподалік Миколаївської церкви.
Порада
Руїна не законсервована, тож не залазьте на стіни й не заходьте в розібрану східну частину. Варто оглянути обидва храми — так добре видно, як змінювалася сільська архітектура за пів століття. Поруч, у Броварському районі, — руїни Вознесенської церкви в Лук'янівці. Більше про край — у статті про Київське Полісся.
