Згурівський дендропарк — один із найбільших старовинних парків Київщини. Він лежить у селищі Згурівка Броварського району, на сході області, й займає 309 гектарів. Колись це був маєток Кочубеїв із палацом на понад 40 кімнат, ставками, островами й рукотворною горою «Арарат». Палацу давно немає, парк перетворився на старий ліс, але алеї й ставки досі нагадують про садибу XIX століття. Це пам'ятка садово-паркового мистецтва.
Посаг Софії Вяземської
Згурівка належала родині Вяземських. У 1824 році вона перейшла до графа Аркадія Кочубея як посаг його дружини Софії Миколаївни. Аркадій Кочубей, учасник війни 1812 року, київський віце-губернатор і сенатор, звів тут центральну садибу своїх маєтків. За переказом, 1837 року садівник-швейцарець за його наказом насадив біля палацу парк із рідкісних дерев, з альтанками й містками через ставки. Від села садибу відгородили ровом.
Левади Петра Кочубея
Справжнім творцем парку багато хто вважає сина Аркадія — Петра Кочубея (1825–1892), почесного члена Академії наук. До нього біля Згурівки був лише гайок «Дубинка» на 8 гектарів, а він засадив лісом понад 500 гектарів. Насадження розташовувалися окремими урочищами-«левадами»: «Старий парк», «Варваро-Олександрівська левада», «Галаганова левада» на 170 гектарів, «Левада Гадоліна», «Пушкінська левада».
Парк закладали з кінця 1860-х років у ландшафтному стилі. Від палацу розходилися гіркокаштанова й липова алеї, а кільцева тяглася на понад 5 км. Притоку Супою — Хіврине море — розчистили й перетворили на ставки з островами. За 750 метрів від палацу насипали гірку «Арарат» з павільйоном на вершині — на неї відкривалася перспектива від палацу через ставок. На великих галявинах росли групи екзотичних дерев: сосна Веймутова, ялина сиза, ялиця бальзамічна, модрини, туя, гледичія. У 1880 році заклали три розсадники, частину саджанців привезли з Північної Америки. У 1892 році в парку налічували 382 види й форми дерев і кущів.
Що сталося з парком
Палац спалили 1920 року. У 1938 році в парку ще росло понад 150 видів і форм дерев: ялиці, модрини, ялини колюча й сітхинська, псевдотсуга, тсуга канадська, бук лісовий, бундук канадський, горіх сірий. Але з 1940 року на галявинах почали садити сосну, і мальовничі краєвиди перетворилися на суцільний ліс. У 1960 році два урочища площею 224 і 85 гектарів оголосили пам'яткою садово-паркового мистецтва. Багато рідкісних дерев загинуло в 1968–1970 роках, коли дамба цукрокомбінату на Супої підтопила парк. Сьогодні він занедбаний, але залишається великим і тінистим.
Як дістатися
Згурівка — приблизно за 120 км на схід від Києва, у Броварському районі біля межі з Полтавщиною. Найпростіше їхати через Бровари й Яготин або через Березань. Парк — у самому селищі.
Порада
Найкраще приїжджати в травні, коли цвітуть каштани на алеї, або в жовтні, коли жовтіють модрини й клени. Парк великий і місцями дикий, тому зручне взуття та завантажена мапа на телефоні не завадять. Більше про край — у статті про Київське Полісся.
