Нині в Україні багато підприємств, які не гребують нічим, аби збільшити свої прибутки. Навіть здоров’ям людей, екологією та… повагою до жертв нацистів у Другій світовій війні.
10 серпня Національний Корпус Житомир разом з організацією «Збереження лісів Полісся» відвідали мирне зібрання жителів села Довжик. Вже четвертий рік місцеві мешканці борються проти нахабних та корисливих підприємців, які вважають, що їм усе дозволено.
Мова йде про ТОВ «Аскона-Південь». На місці нинішнього заводу ще декілька років тому був ліс, який незаконно вирубали. Тепер на його місці паркан, а за ним небезпечне виробництво пінополістеролу.
«Тут будуть жити наші діти. Ми незадоволені тим, що завод робить такі викиди, що ввечері не можна дихати. Ми хочемо знати, що викидається і чим ми дихаємо, що тут виготовляють», — говорить одна з місцевих мешканок.
Інша місцева жителька Наталія говорить, що за п’ять років, тобто з часу, коли з’явилося підприємство, не проходили жодні громадські слухання та погодження з місцевими мешканцями «Цей завод працює цілодобово, — зазначає жінка. — У деяких людей з’являються спазми в горлі, іде великий шум, вночі спати неможливо, відкрити вікна неможливо. Ось склалася така ситуація. Ми занепокоєні за наше здоров’я і хочемо дізнатися, що це за підприємство, що там відбувається, що там виготовляють».
Варто зазначити, що підприємство не має усіх необхідних документів, існує на незаконних підставах, а на карті держгеокадастру його не існує взагалі. Викиди підприємства настільки токсичні, що дерева, які ростуть біля заводу, гинуть та жовтіють.
Після мирного зібрання мешканці вирушили до підприємства, аби поспілкуватися з керівництвом та вкотре запитати, чому вони незаконно вирубали ліс, незаконно працюють та щоденно отруюють мешканців села Довжик. Однак керівництво та персонал навідріз відмовилися від пояснень та поводили себе вкрай зверхньо та знахабніло.
Тож було викликано наряд поліції та слідчо-оперативну групу. Під час так званого «спілкування» завгосп заводу, будучи в нетверезому стані, разом з групою невідомих осіб напали на одного з мешканців. Далі жителі разом з правозахисниками написали заяви до поліції щодо побиття, порушення лісового сервітуту ТОВ «Аскона-Південь», перешкоджання охоронцями проведенню законної журналістської діяльності.
Отож, по факту правопорушень були написані заяви, однак через бездіяльність поліції активісти і місцеві мешканці були змушені звернутись до суду. Після судового засідання активісти отримали ухвали від слідчого судді, щоб це кримінальне провадження було внесено в ЄРДР. Далі активісти приїхали до Житомирського районного відділку поліції, щоб ті негайно внесли відомості до ЄРДР, адже ухвала суду має виконуватись негайно.
16 серпня Національний Корпус Житомир разом із ГО «Збереження лісів Полісся» прийшли до Житомирського РВП, аби запитати ще раз про внесення заяв від 10 серпня до ЄРДР.
Аби нагадати полісменам про їхні службові обов‘язки, активісти подарували відділку більше десятка Конституцій України.
Після цього інциденту власники ТОВ «Аскона-Південь» зрозуміли, що справи погані і почали вивозити пінопласт та інші будівельні матеріали з території їхнього заводу. Більше двохсот вантажівок завантажувались та відправлялись аж до самої ночі.
Однак забрудненням навколишнього середовища та незаконною вирубкою лісу справа не обмежилася. Підприємство фактично побудоване в прямому сенсі на кістках людей.
«Шталаг 358» — концентраційний табір німецького Вермахту для військовополонених періоду Другої світової війни на околиці міста Житомир. Саме тут німці утримували військовополонених, кількість яких за часи окупації постійно збільшувалась. Саме тут в урочищі Петрівське відбувались масові розстріли та було побудовано крематорій. Сотні людей розстрілювали та спалювали щоденно, а потім вивозили до лісу та закопували.
Своїми спогадами з нами поділилась 92-х річна жителька Довжика, яка бачила все це страхіття на власні очі. Тоді їй було всього 17. За її словами, людей спочатку закопували на території, яка зараз належить ТОВ «Аскона-Південь», а пізніше, коли місця для поховання вже не залишилось, було збудовано крематорій, де масово спалювали місцеве населення, розстріляних полонених та людей єврейської національості.
За історичними данними, на території села Довжик захоронено більше 10 тисяч людей, в той час як розстріляно було більше 30 тисяч.
Варто зазначити, що власники заводу і досі стверджують, що ніяких розстрілів не було, тим паче захоронень. Однак люди, які споконвіку жили у цьому селі і бачили все на власні очі, дивуються, як можна так відверто брехати та паплюжити пам'ять загиблих, стверджуючи, що нічого не було.
Будувати заводи на кістках, заробляти гроші у таких місцях, отруюючи місцевих — м’яко кажучи, неприйнятно, адже навіть у радянські часи ці землі спеціально засаджували лісом, аби місця масових захоронень так і залишились недоторканими.
В європейських країнах подібні місця облаштовуються та грають історичну роль для того, щоб наступні покоління мали змогу дізнатись більше про війну. Однак в Україні все шкереберть.
До слова, 29 серпня по цій справі відбудеться судове засідання й, очевидно, вона матиме продовження.
Слідкуйте за оновленнями на наших сторінках у Фейсбуці, Вконтакті, Однокласниках та Твіттері, а також підписуйтесь на наші канали у Youtube та в Telegram.
