Червоний Партизанський шлях ПТТК — один із найдовших пішохідних маршрутів Ленчинсько-Влодавського поозер'я. За даними міста Парчева, він має 104,7 км від автостанції в Уршуліні до залізничної станції в Парчеві (наш трек — близько 100 км). Шлях сполучає Поліський національний парк із Парчівськими лісами, де в роки Другої світової діяли партизанські загони різних підпіль, — звідси й назва. Маршрут лінійний, червона смуга між двома білими; на нього варто закласти чотири-п'ять днів.

Через Поліський нацпарк

З Уршуліна шлях іде на північ через Міхалув до Волі Верещинської — села, яке ще в XIX столітті описували як оточене вінком озер серед боліт, — а далі до Ямників, Ломниці й Завадувки. За лісом лежить озеро Луке, найбільше в парку, а в колонії Ломниця починається стежка «Дуб Домінік» до озера Мошне, що заростає плавучим килимом сфагнуму з росичкою й журавлиною. Біля Завадувки, при дорозі до Старого Залуча, стоїть старий вітряк. Старе Залуче пам'ятає 22 лютого 1944 року, коли тут у засідці загинув комендант Влодавського обводу Армії Крайової капітан Юзеф Мілерт «Сеп».

Широке плесо озера Усцівеж з кінця дерев'яного помосту
Озеро Усцівеж. Фото: Karol Karolus, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons

Озера Усцівеж, Рогужно і Красне

Далі на захід — найбільш озерна частина маршруту. Усцівеж площею 284 га — найбільше озеро Ленчинсько-Влодавської рівнини: карстова безстічна водойма з широким поясом очерету, де болотяна черепаха має одне з найбільших гніздувань у Європі, а на острові відпочивають зграї журавлів. Біля Каніволі 23 липня 1863 року повстанці полковника Міхала Гейденрайха «Крука» билися з російськими військами — про це нагадує пам'ятний камінь. Рогужно — літнє село між озерами Рогужно й Лукче з базами відпочинку, а Красне, давнє королівське село, стоїть над однойменним озером. Через Усцімув шлях виходить до містечка Острув-Любельський над Тисьменицею, з міським озером на околиці.

Пам'ятний камінь на честь бою січневих повстанців біля Каніволі
Камінь на місці бою під Каніволею 1863 року. Фото: Happa, CC BY 3.0, Wikimedia Commons

Парчівські ліси

Останні три десятки кілометрів — Парчівські ліси, масив близько 136 км² між каналом Вепр – Кшна і Тисьменицею. Під час окупації тут діяли загони Армії Крайової, Гвардії та Армії Людової, Батальйонів Хлопських і радянські партизани; з 18 до 21 липня 1944 року в лісах тривали запеклі бої з німцями. Сьогодні масив визнано важливою пташиною територією: тут гніздяться чорний лелека, орлан-білохвіст, підорлик малий. Шлях проходить біля заповідників «Озеро Обрадовське», «Крульова Дрога» та «Парчівські ліси», через Макошку й Ляски виводить до Парчева.

Червона табличка заповідника «Парчівські ліси» в густому листяному лісі
Межа заповідника «Парчівські ліси». Фото: Volodymyr D-k, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons

Як дістатися і що врахувати

Це Польща: громадянам України потрібен закордонний паспорт. До Уршуліна ходять автобуси з Любліна й Влодави; Острув-Любельський і Парчів мають автобусне сполучення з Любліном, тож маршрут легко поділити на частини. Ночувати можна в агросадибах Старого Залуча, у базах відпочинку над Рогужном, в Острові-Любельському й Парчеві; у сезон житло біля озер краще бронювати. Сам шлях безкоштовний, природні стежки нацпарку платні. Найкраща пора — травень-червень і вересень; улітку біля озер багато комарів, у лісах — кліщів. У Парчівських лісах на десятки кілометрів немає магазинів, тож запас води беріть із собою.