Поліський національний парк (Poleski Park Narodowy) — найзахідніший заповідний клапоть Полісся. Він лежить на сході Люблінського воєводства, у гміні Уршулін Влодавського повіту, між Ленчною та Влодавою, і охороняє те, що на Волині здебільшого осушили: торфовища, заболочені ліси та невеликі озера, які поволі заростають. Дирекція парку працює в Уршуліні, а його освітньо-музейний центр — у селі Старе Залуче. Ширше про край читайте в статті «Поліські села довкола Уршуліна».
Парк, який виборювали десятиліттями
Уперше заповідати шматок польського Полісся запропонував ботанік Владислав Шафер ще 1933 року. Сучасну ідею висунув люблінський професор Домінік Фіялковський. Край тоді осушували для каналу Вепр — Кшна, і велике Коров’яче багно врятувати не вдалося. Фіялковський домігся хоча б чотирьох заповідників: Дурне багно (1966), озеро Мошне (1974), озеро Довге (1978) і Орловське торфовище (1982). На їхній основі 1 травня 1990 року створили парк площею 4,8 тис. гектарів, а 1994 року його збільшили майже вдвічі. Тепер це близько 9,8 тис. гектарів і ще 13,7 тис. гектарів охоронної зони.
Парк — водно-болотне угіддя міжнародного значення за Рамсарською конвенцією і частина транскордонного біосферного резервату ЮНЕСКО «Західне Полісся», утвореного 2012 року разом із Шацьким біосферним резерватом в Україні та білоруським «Прибузьким Поліссям».
Тундра на краю Європи
На торфовищах парку ростуть береза низька, верба лапландська та інші рослини, які лишилися тут від льодовикових часів: це найдальше висунутий на південний захід Європи клапоть, де трапляється щось схоже на лісотундру. Загалом тут близько тисячі видів судинних рослин, 81 із них під охороною. Птахів близько двохсот видів: бугай, орлан-білохвіст, пугач, очеретянка прудка. Символ парку — журавель.
Найвідоміший мешканець — болотяна черепаха. З 1998 року парк охороняє її кладки, а яйця з холодних літ доінкубовує в Уршуліні: на волю вже випустили близько 21 тисячі черепашок.
Музей у Старому Залучі
Освітньо-музейний центр у Старому Залучі працює з 1993 року. Його експозиція має п’ять відділів: географічний, акваріумний, історичний, етнографічний і природничий. Під окремим навісом стоять великі експонати: сусік для зерна, видовбаний з однієї 250-літньої сосни, а також селянські вози й брички, які колись робили саме в Старому Залучі. Біля музею — коротка дитяча стежка «Жулвік» зі ставком, де часом гріється на сонці болотяна черепаха,.
Важливо: станом на листопад 2026 року, за повідомленням парку, центр закритий на ремонт до окремого оголошення. Стежки при цьому працюють, а парковка біля музею — зручний старт для стежки «Сплави» до озера Лукє.
Стежки парку
Парк найкраще видно з дерев’яних настилів і оглядових веж. Платних стежок п’ять: «Сплави» до найбільшого озера парку Лукє, «Дуб Домінік» до озера Мошне, «Чагари» через багно Бубнів, «Перегод» уздовж ставів Пєшоволі та «Повстанський табір» біля Ліпняка. Парк перетинає шлях від Старого Залуча до Пєшоволи. У Витичному, біля костелу святого Андрія Боболі, є ще й садиба «Поліське сільце» — відтворене поліське обійстя під стріхою.
Як дістатися
Уршулін стоїть на трасі № 82 Люблін — Влодава, від Влодави це близько 35 км, з Любліна ходять автобуси. Старе Залуче — близько 6 км на захід від Уршуліна. Дирекція парку (Уршулін, вул. Любельська, 3а) з листопада до березня працює в будні з 7:00 до 15:00, з квітня до вересня — щодня з 8:00 до 20:00; тут продають квитки на стежки, а з вересня до травня в центрі охорони черепах можна побачити малечу, що зимує під наглядом. Стежками можна ходити від світанку до смеркання. Найкраща пора — квітень–травень і вересень–жовтень. Це Польща: громадянам України потрібен закордонний паспорт.
