А ви, шановні земляки, відчуваєте в повітрі наближення такого поважного ювілею? Чи бачите на вулицях, як готуються до великого свята наші комунальники?
Хотілось би вірити, що ми встигнемо прибрати місто до свята, але факти свідчать протилежне. До Дня незалежності журналіст «СП» фотографував центр Малина та вулиці, де живуть перші особи Малина, по дорозі захопив і парк — зі смітниками та будяками в людський зріст. Вони і досі там ростуть, затуляючи своїм виглядом Курган Слави, а вітер розносить пухнасте насіння повсюди.
Чимало у парку стихійних сміттєзвалищ біля тих же будяків, у садку, який колись закладала Катерина Семенівна Миклуха, в інших місцях, і вони лише збільшуються.
Єдине, що зникає з парку, — столітні дуби, чому свідчення свіжий пеньок і гілки з прив’ялим листям поруч. Наскільки той дуб був аварійним і сухим, знають лише екологи та комунальники. Дерево прибрали, хоча могли б із дуба зробити у парку щось на кшталт в’їзного знака Слобідського лісництва, який недавно з’явився на в’їзді в Малин.
Немає і жодної інформації щодо розшуку «патріотів», які поцупили частину огорожі міського парку. Певно,навряд чи вже й знайдуться вони.
Міський парк культури та відпочинку імені Миклухи-Маклая, пам’ятка садово-паркового мистецтва, — чи не найбільша гордість малинчан і окраса Малина, якби був упорядкований і був у ньому господар. Але чомусь із іншими «досягненнями» наближаємось до святкування ювілею…
Автор: Тетяна Сорока