І знову ми втрачаємо найкращих синів України.....На Сході загинув наш побратим, товариш, земляк - Олександр Петрович Снітко.... Для своїх товаришів по службі він назавжди залишиться просто Монголом(позивний). Для мене, просто Сашка..... Біль нестерпна ....вона обпалює кожний міліметр мого серця, йде прямо в душу, хочеться кричати-не виходить, хочеться плакати, але сльози застряють слизьким комком в горлі. Скільки ще нам потрібно смертей, щоб зупинити цю кляту війну?! Від нас ідуть справжні патріоти, віддані чоловіки, батьки, сини. Моя душа рветься на шматки.... Звикнути до смертей не можливо.....Сашка.....я завжди тебе буду пам"ятати саме таким як на цій світлині..... Герої не вмирають!!!
Автор: Тетяна Левкова
