Із семінару у Малинському лісгоспі АПК: «Громадськість любить лічити зрізані дерева, «списуючи» все на лісників. Але давайте порахуємо, скільки лісники зберегли дерев — не собі, а для майбутніх поколінь…»
П’ятниця, 23 вересня, 7-а ранку. Лісівники з усіх лісництв Малинського лісгоспу АПК зібрались на відкритий семінар у Привітнянському лісництві. Тема — збереження лісу, якщо в двох словах. Якщо ж детальніше…
Спочатку побували на місці суцільного зрубу 2016 року. Це майстерська дільниця №1, обхід №4, квартал 48 Привітнянського лісництва. Чому такі детальні координати? Щоб кожен бажаючий, хто читає цю інформацію, міг поїхати і на власні очі переконатись у побаченому.
Суть нововведення, як пояснив у розмові лісничий Привітнянського лісництва Петро Гаєвський у тому, що, готуючи площу після суцільної вирубки, лісівники відходять від стандартних інструкцій і рекомендацій, якими керувалися завжди. Тому ще тепер доводиться враховувати зміни кліматичних умов, істотне зниження вологості в грунтах тощо.
Якщо раніше виорювали ділянки, піднімаючи плугом лише верхній шар грунту, то нині спеціальний лісовий плуг ПКЛ-70 заглиблюється в землю на 15-20 сантиметрів, не менше. Такий спосіб осінньої підготовки площі до весняної посадки лісу дасть можливість зберегти у грунті вологу і саджанці гарно приймуться, будуть стійкими до хвороб. І саме в такий спосіб була виорана вище згадана ділянка лісу площею два гектари.
Їдемо далі. У майстерську дільницю №2, обхід №10, квартал 16. Це гущавина лісу, але, знову ж таки, бажаючі можуть потрапити туди, керуючись координатами. До слова, лісівники запрошують до співпраці громадськість — кожен бажаючий може день провести в лісі з лісником, подивитись за його роботою — легко це чи важко — цілодобово жити роботою, охороняти і доглядати ліс.
Але повернемось до нашої ділянки. Це теж територія суцільних рубок, яка була вражена сосновим мікозом. Але на ній лісники зберегли 150 молоденьких дубочків! Правда, усього їх було 160, говорить Петро Гаєвський, але,каже, що таку кількість дерев залишити цілими при суцільних рубках — треба бути справжніми майстрами, витратити чимало часу і ресурсів, обминаючи молоді деревця.
Їх кожне обв’язали стрічкою — будуть доглядати, і ці дуби швидко потягнуться догори. Коли вони виростуть? Років за п’ятдесят, не менше. Ті, хто залишив їх, навряд чи встигне побачити кремезний дубовий гай у цьому кварталі. Ця справа, говорили між собою лісники, — для майбутніх поколінь, адже дерева ростуть три покоління роботи одного лісника.
Втім, це був, так би мовити, ліричний відступ. Якщо серйозно — поки, дійсно, від тотальної захворюваності сосни ми не втечемо, дерева хворіють і гнуть, причому дуже швидко гинуть, втрачаючи і свою ліквідність. І це дуже важливий момент — ця теза теж прозвучала на семінарі — не треба чекати, доки вражена мікозом, але ще ліквідна сосна, стане, грубо кажучи, придатна лише на дрова. Адже ціна питання — у десять раз нижча неліквідної деревини за ліквідну. Хіба вибачать нам нащадки таке нераціональне поводження? Перед тим, як звинувачувати лісівників, варто задуматись над цим питанням.
До речі, це не поодинокий факт, а тенденція: коли між хворими соснами пробивається саме дубовий підлісок, можливо, з часом, листяні дерева витіснять хвойні, як багато років тому було навпаки. А вирости дубовим гаям на Поліссі допоможуть лісівники.
Тетяна СОРОКА.
