Перша лінія оборони Києва – перші бої на підступах до столиці. Про них, одначе, мало відомо. Не всі знають, що дорогу до столиці ворогам перепинили зовсім молоді воїни, і саме цим захисникам мають дякувати горожани за те, що не пустили окупантів у місто, яке могло отримати долю Бучі чи Бородянки…
…Вони очікували на цю тривогу, на те, що з години на годину кинуть у бій, так і сталося, але у те, що взвод займе позиції у поліській глуші за малозначимим, гадалося, віддаленим від міста, селом, яке, мислилося, не має стратегічного значення, заляже краєм поля, покритого сухим бур’яном і рідкими кущиками, перерізаним піщаною дорогою, не гадали. Ліс -- за кількасот метрів. Непоказний путівець, швидко збагнули, ледь позначений колесами транспорту, веде до села сусідньої області, а шлях від того села -- до битого шляху на Київ, до шляху, яким уже рушили окупанти до серця країни.
Треба віддати належне нашій розвідці і командуванню, які передбачили, що колони, які рушили на столицю, виокремлюватимуть зі свого складу ДРГ, які шукатимуть обхідні шляхи, прокладатимуть путь батальйонним диверсійно-розвідувальним групам, щоб зайти до мегаполіса з тилу, наступати на столицю зусібіч. З огляду на це, і виставлялися на відгалуженнях великих доріг блокпости. Маючи надію, що на них не чекають у «глухому» селі БВ, отримавши, вочевидь, інформацію від навідника, одна з ДРГ і рушила з населеного пункту О до населеного пункту БВ саме тим путівцем, навпроти якого зупинилися українські захисники. Не зупинили б -- маршем пройшла б село, швидко здолала б шлях до Малина, створила б у місті плацдарм для наступу рф-військ на Київ. Навряд, щоб малочисельні блокпости на в’їздах до ексрайцентру зупинили ворога. Сотні добре озброєних окупантів, БМП, танки, гармати і, порівняно, невелика група сміливців з автоматами – надто нерівні сили.
Не можу у деталях, з епізодами (уже покинули нас учасники поєдинку, не все дозволено оприлюднювати), описати бій українських воїнів з рашистами на околиці БВ. Одначе переконаний: біля БВ, на кордоні двох областей, розгорілася запекла битва. За інформацією місцевого жителя, семеро наших захисників полягли на полі бою, орків – десятки. Підбито танк ворога, багато техніки. Отримавши нещадну відсіч, ворог змушений був відступити, повернути назад. Завдавши поразки ДРГ, наші воїни врятували багатьох з нас. Що лишили після себе фашисти путіна у селах Олива, Кухарі, Тетерівське – вже показало телебачення.
Нас від того захистили герої військової частини, назву якої, поки воюємо, не можу назвати. Одначе про цей бій ще напишуть і значно детальніше, повніше, а влада, маю надію, -- поклопочеться про вшанування героїв, які, вважаю, врятували місто від катастрофи.
Іван ВОЗНЮК
