Війна – страшна і жахлива подія в житті людства. Важкі часи переживаємо зараз всі ми та наша країна в цілому. Попри гуркіт танків та виття сирен робота Центру соціальних служб в Малинській громаді триває, а спеціалісти щодня працюють на передовій соціального фронту допомоги людям.
Соціальний працівник — професія, пов’язана з багатьма стереотипами. Про неї чомусь не прийнято багато писати. До неї немає такого ж трепетного ставлення як до вчителів чи медиків. А тим часом соціальний працівник — це людина, яка рятує життя і вчить життю одночасно.
З перших днів війни працівники Центру соціальних служб зрозуміли, що необхідно підтримати родини, які перебувають на обліку, як сім'ї, що потрапили у складні життєві умови. Формували продуктові набори, які були зібрані з продуктів, принесених небайдужими малинчанами, та розвозили сім'ям з дітьми, які найбільше потребували.
«Ми зосередилися на наданні допомоги особам похилого віку. Мені однаково комфортно працювати і з дітьми, і з дорослими. Просто з дітьми легше в плані їх заспокоєння, думаєш, що би ти розповів власним дітям, а дорослі вже самі чудово розуміють всю складність ситуації» — розповідає директор центру Тетяна Курганська.
Багато літніх людей потребували допомоги, бо залишилися сам на сам з реаліями війни — відсутністю продуктів у магазинах та ліків в аптеках. Багато людей просто фізично не мало змоги самостійно придбати ліки, харчові продукти. Тому, щоб допомогти і підтримати фахівці центру працювали без вихідних та практично 24/7. У такому режимі не працювала напевне ще жодна служба. Але ми справилися з цим завданням. Був час, коли із 15 працівників Центру залишилося в місті 5 чоловік (директор, 2 фахівці із соціальної роботи, юрист, водій). І нашим працівникам доводилося везти допомогу у віддалені куточки нашої громади, як тільки там стихали активні бойові дії.
Працівники Центру розвантажували гуманітарну допомогу, залучивши своїх дітей, видавали гуманітарну допомогу, розвозили, шукали ліки по аптеках, допомагали оформлювати допомогу, інколи це все робилося під час завивання сирен та прильоту ракет удень. Люди літнього віку, нетранспортабельні хворі й самотні, родини з дітьми, під час війни могли отримати допомогу в фахівців
Ще одним напрямком роботи Центру була евакуація людей з Малинської громади. Працівникам центру телефонували мало не вночі, щоб записатися на евакуаційні автобуси. Проте не всі батьки з різних причин мали можливість виїхати з дітьми на безпечні території, тому коли з'явилася можливість вивезти групу дітей, дітей було набрано за одну добу та забезпечено їх супровід. Діти були різного віку, багато молодшого шкільного віку, вони плакали, хотіли додому. Супроводжуючим довелося їх заспокоювати, купувати ліки, адже багато дітей захворіло, шукати сезонний одяг, коли потепліло, засоби гігієни, вирішувати багато питань, які з'являлися протягом усього місяця перебування.
Центр соціальних служб допомагав і постраждалим із громад інших областей та старостинських округів нашої громади, які постраждали від бойових дій. Багато людей втратили домівки, залишившись тільки в тому, в чому були – їм намагалися допомогти в першу чергу, і не лише продуктами та засобами гігієни, а й одягом, взуттям, постільною білизною, кухонним посудом, побутовою технікою. Допомога надавалася за рахунок гуманітарної допомоги з-за кордону та завдяки благодійним внескам небайдужих малинчан.
Загалом гуманітарну допомогу надали близько 2500 сім'ям: ВПО, багатодітним, які стоять на обліку у Центрі, сім'ям з маленькими дітьми, особам похилого віку, особам з інвалідністю.
З кожним громадянином, кому надано гуманітарну допомогу, було проведено індивідуальну роботу та надано інші соціальні послуги відповідно до потреб консультування інформування, психологічна підтримка, налагодження соціальних зв’язків, соціальна профілактика тощо.