Народні звичаї та вірування на Покрову
Свято Покрови є одним із найшанованіших в Україні. Хоча воно має християнське походження, настільки міцно увійшло в побут і звичаї українців, що, здається, існувало на нашій землі споконвіку. В календарі стародавніх українців воно ознаменовує засинання природи, вкривання землі на зиму. Прості селяни створили безліч вірувань, звичаїв і прикмет, пов’язаних із цим празником, а козаки обрали Покрову своєю берегинею-заступницею.
Історія свята
Історія свята Покрови Пресвятої Богородиці сягає в глибоку давнину. Сама назва свята пов’язана з назвою частини одягу Пресвятої Богородиці – головного покривала, або мафорія, який став називатися на Русі «омофором». Серед усіх великих свят Покрова Пресвятої Богородиці шанується українцями особливо. Історія свята бере свій початок у 910 році. У ті часи при імператору Леву VI Мудрому (886 – 912) та патріарху Макарію Візантійська імперія вела війну з сарацинами-мусульманами (в ряді джерел – із племенами русичів) й Константинополю загрожувала небезпека. 14 жовтня (за новим стилем) у Царгороді, у Влахернському храмі, де зберігалася риза Пресвятої Богородиці, Її пояс і головний покров святий Андрій Христа ради юродивий (936) (був русином родом, у молодості потрапив до полону й був проданий у Константинополі в рабство місцевому жителю Феогносту) та його учень Епіфаній (956) о четвертій годині ночі, піднявши очі до неба, побачили, що йде по повітрі Пресвята Богородиця, осяяна небесним світлом й оточена ангелами і сонмом святих. Її супроводжували святий Іоан Хреститель та святий апостол і євангеліст Іоан Богослов. Був недільний день, храм увесь переповнений людьми, які стояли й молилися. Потім Богородиця схилила коліна і слізно молилася за всіх християн. Вона просила у Господа захистити свій народ від усіх ворогів – видимих і невидимих. Святитель Димитрій Ростовський повідомляв такі подробиці про чудесне явлення: «Коли святий Андрій та Епіфаній споглядали це чудове видіння, Богоматір молилася довгий час, обливаючи сльозами Своє Боговидне і Пречисте лице. Закінчивши молитву, Вона підійшла до престолу і там молилася за народ, який стояв. Після закінчення молитви зняла з Себе велике і страшне покривало, що блищало, як блискавка, яке носила на Пречистій Своїй голові, і, тримаючи його з великою урочистістю Своїми Пречистими руками, простягнула над усім народом. Дивні ці мужі довго дивилися на це покривало і на славу Господню. І доки була там Пресвята Богородиця, видно було і покривало. Після ж Її відходу й воно стало невидимим. Але, взявши його з собою, Вона залишила благодать тим, хто був там. Святий Андрій довго стояв і спостерігав за дивним баченням, потім запитав свого учня: «Чи бачиш, брате, Царицю, яка молиться про весь світ?» Епіфаній відповів: «Бачу, святий отче, і жахаюся»».
Покровителька українських воїнів
Для українських козаків день Покрови Божої Матері був найбільш шанованим святом. У цей день відбувалися вибори нового отамана. Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю Заступницею і Покровительницею. На Запоріжжі в козаків була церква святої Покрови. В козацькій думі про Самійла Кішку співається:
А срібло-золото на три частини паювали:
Первую часть брали, на церкви накладали,
На святого Межигорського Спаса,
На Терехтемировський монастир,
На святую Січовую Покрову давали –
Котрі давнім козацьким скарбом будували,
Щоб за їх, встаючи і лягаючи,
Милосердного Бога благали.
Відомий дослідник звичаїв українського народу Олекса Воропай писав, що після зруйнування Запорізької Січі в 1775 році козаки, які пішли за Дунай, узяли з собою образ Покрови Пресвятої Богородиці. Вони настільки вірили в силу Пресвятої Богородиці та настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Україні воно набуло ще й козацького змісту, отримавши другу назву – Козацька Покрова. З 1999 року свято Покрови в Україні відзначається як День українського козацтва.
Українська Повстанська Армія (УПА), яка постала в часи Другої світової війни на землях Західної України як збройна сила проти гітлерівської і більшовицької окупації рідних земель, особливо шанувала це свято.
21 лютого 2015 року Президент України ініціював встановлення Дня захисника України, що відзначається на Покрову (14 жовтня) як державне свято.
Звичаї
Загальновідомою ознакою Покрови є те, що вона покриває землю або листям, або снігом. У жовтні перші дерева втрачають листя, всі плоди вже дозріли: «Прийшла Покрова – на дереві голо». До початку жовтня закінчуються всі найважливіші сільськогосподарські роботи (в тому числі сівба озимих) – завершений хліборобський цикл. Зібраний урожай (достаток) та більша кількість вільного часу дають змогу проводити весілля.
До Покрови завершувався період сватань і приготування до весіль, який починався після Першої Пречистої. Покрова вважалася найблагодатнішою порою для весільних гулянь, початку вечорниць. Звідси беруть свій початок весільні осінні тижні. Це свято – покровитель весіль, початок сезону на сватання й весілля, які закінчувались за два тижні до Пилипівського посту. Як відомо, після одруження дівчина була вже молодицею і мала покривати голову наміткою чи хусткою. Намітка – це стародавнє вбрання заміжніх жінок, яке зав’язували навколо голови. Вже після просватання дівчині-нареченій покривали голову хусткою. Для дівчат Покрова – найбільше свято: у молоді починався сезон вечорниць, а у господарів – період весіль, і юнки залюбки брали участь у весільних обрядодійствах. Дівчата, котрі бажали взяти шлюб саме цього року, мали побувати на святі Покрови у церкві й помолитися: «Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку», «Мати-Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоду», «Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою». Існувала навіть прикмета: якщо на Покрову сніг – буде багато весіль.
На Покрову майстри сходилися і покривали дах вдовиці чи сироті – «Аби щастя їхню долю від нещастя накрило»...
До Покрови остаточно поверталися всі пастуші отари і завершували останню мандрівку чумаки. Тому й казали: «Прийшла Покрова – сиди, чумаче, вдома».
Вважалося, що оселя, утеплена до Покрови, краще зберігатиме тепло взимку. Тому господині до свята підмазували та підбілювали свої хати, а вдосвіта робили перше пропалювання печі, бо тоді в холоди тепло буде добре триматися в оселі. Використовували дрова з вишні чи яблуні. При цьому приказували: «Свята Покрово, покрий нашу хату теплом, а господаря – добром». Щоб хата не була вогкою, уночі ритуально спалювали кізяки, а по кутках горища клали шматки дернини (вирізаної трави з землею) корінням догори.
У цей день освячували оселі свяченою водою та празниковою свічкою, а також вселялися в нову хату й справляли новосілля.
Щоб усi члени сім’ї були здоровими, на Покрову старша господиня брала вишитого рушника, що був над iконою Богородиці, й розвiшувала його над вхiдними дверима. Пiд ним ставали, як ішли до церкви, i проказували:
«Пресвята Покрiвонько,
Перед твоїм кривалом
Голови схиляємо.
Прохаємо, Покрiвонько,
Од лиха укрити,
Здоров’ячко наше
Знов нам обновити».
Джерело: http://novadoba.com.ua/
