Військовий з позивним «Дядя Сем» — командир взводу одного з підрозділів 131 Батальйон територіальної оборони міста Києва ЗСУ.
Він — спортсмен, тренер, співзасновник клубу “ФАЙТЕР”, єдиний в Україні володар золотого персня “Кращий тренер ліги муай тай”. Сьогодні захищає Україну в лавах Сил ТрО ЗСУ.
24 лютого відправив в безпечне місце свої сім’ю, того ж дня повернувся додому в Ірпінь та почав збиратися.
«Дядя Сем» розповідає про події початку російського вторгнення:
«Тоді під Бучею тримав оборону 131 батальйон 112 бригади Сил ТрО, там були друзі, там однодумці, там були люди, на яких я міг покластись. Житлові квартали Ірпеня вже були під обстрілами, мости знищені, одна дорога, по якій можна було покинути місто, вела через Стоянку, але й вона прострілювалась ворогом.
Завдяки розробленій операції на той час заступника командира 131 батальйону «Медведя», в Ірпінь вдалось прорватись двом волонтерським бусам «Івеко», якими планували провести евакуацію жителів міста. До цих машин приєднався мій товариш Володимир Первой на своєму легковику.
Я вивів бабусь зі свого під’їзду і, в телефонному режимі підтримуючи зв’язок з іншими автівками, виїхав з Ірпеня. По дорозі попали під мінометний обстріл — в моїй автівці було вибито скло. Завіз людей на вокзал та зранку поїхав до свого підрозділу».
Військовий наголошує, що протягом усіх цих місяців його досвід дуже йому знадобився:
«Спортивна підготовка — це плюс, досвід тренера — це плюс, життєвий досвід — це беззаперечний плюс».
Під час виконання бойових завдань на сході, його підрозділу вдалося вибити ворога з укріпленої лінії оборони та затрофеїти «орківський» ПКМ.
«Я пишаюсь людьми з якими я служу. Мене не раз питали, навіщо я взяв зброї до рук. Як і у багатьох інших, у мене на це є свої причини — за сім’ю, за дітей, за нашу землю. Тепер цей список збільшився — за моїх побратимів, які віддали життя задля нашої перемоги. І в мене немає сумнівів в нашій перемозі».
Регіональне управління Сил ТрО “Північ” Збройних Сил України
