Невідома Житомирщина: Ліщинська церква із неканонічною архітектурою
До Житомира менш як 20 км - близенько. Місцевість дуже мальовнича - завдяки річці Гуйві та пагорбам на її берегах. Відоме з 1566 року село Ліщин (1 265 жителів) вітає вас!
Реєстр національного надбання фіксує в Ліщині відразу три пам'ятки загальнодержавного значення. Вони розташовані на дальньому краєчку села, за ставками та греблею, на лівому березі Гуйви, на двох сусідніх пагорбах. Причому храм буде помітно вже з села - на відміну від старої садиби, що ховається за деревами.
В'їжджаючи на міст, подивіться праворуч - будиночок чи то підстанції, чи то ще якоїсь потрібної споруди прикрашають цифри "1654 -1954 300". Так увіковічили річницю ганебної Переяславської угоди в радянський час.
Якщо за мостом повернути праворуч, кручена дорога приведе до Ліщинської школи, яка розташувалася в маєтку початку ХІХ ст. Маєток ну дуже вже скромний - одноповерховий, прямокутний в плані, зведений з цегли. Його бічні ризаліти акцентовані чотирьохколонними портиками на головному фасаді - один з них (з портиків себто) вже чотирьохколонним не є, бо дві колони впали. Ще дві якось стоять.Фасад скромно прикрашений ліпними орнаментами в стилі класицизму. Поруч помічено ще одну дивовижу - дитячий садок, вірніше, його огорожу. Такого... е-е-е... замку не бачила ще ніде. Величезна кількість башт, і не лише в кутках огорожі, в'їздні ворота майже в натурально-замкову величину - ух, а не садок! Хоча дітям має подобатися...
Дістатися до другої сільської пам'ятки, Троїцького костелу з дзвіницею (обидві споруди з 1805 р.) було важче.
Ми повернулися в центр села і почали шукати дорогу до храму, який було видно. На жаль, через став машина їхати не вміє, а по кладці йти пішки під дощем не хотілося. Зловлені аборигени божилися, що в Ліщині ніколи не було ніякого костелу і не розуміли, що ми від них хочемо. Є церква, вона на тому березі, тільки в протилежний від школи бік. А костелу - нема. І точка!
Поїхали до "церкви". Храм справді віддано православній громаді, але великої ролі це не грає - перед нами типовий костел Житомирської області, пізньобарочний і скромний. Тут багато таких тринавних базилік з низькими бічними навами. Головний фасад вирішено в доричному ордері. Особливість саме Ліщинського храму в тому, що це є найпізніше збудований (останній себто) бароковий костел на теренах України.
І саме тут варто шукати розгадку такої впертості аборигенів - на час побудови храму село вже з десяток років входило до жахливої імперії Романових, а тим костели були не дуже потрібні. Тому з самого свого відкриття і по сьогодні споруду використовували як церкву, аністілечки не переймаючись "неканонічністю" її архітектури.
На північний захід від святині розташована двоярусна квадратна дзвіниця, збудована з цегли.
Що ще розказати про Ліщин? Є така думка, що початок польських повстань проти царату, як і декабристський рух, зародилися саме тут. В ХІХ ст. під Житомиром (а саме в Ліщині та Луці) було розташовано літній військовий табір, де начебто молоді офіцери вперше задумалися над створенням федерації рівноправних слов'янських країн.
А ще в Ліщині 13 грудня 2006 р. відкрили перший в області інет-центр на базі сільської бібліотеки. Грант фонду Стефана Баторія в сумі 5 200 гривень виграла бібліотекар С. Панченко.
Джерело:http://news.dks.ua/
