Війна – час, коли героями стають реальні люди. Днями журналісти поспілкувались з командиром мобільної вогневої групи, чарівною жінкою з казковим позивним “Рапунцель” та її підрозділом який приданий до 115 окремої бригади територіальної оборони. Дізнались, як це насправді «тримати небо» і в кого ми віримо під час кожної повітряної тривоги.
- Як з’явився Ваш позивний?
Р: Побратими прозвали мене за довге волосся.
- Чи вважаєте, що жінка-командир у ЗСУ – скоріше виняток, ніж правило?
Р: Не вважаю, що стать впливає на готовність виконувати бойові задачі. В Україні зараз багато дівчат керують різними підрозділами.
- Скільки людей у Вашому підпорядкуванні, як вдається налагоджувати роботу?
Р: В моїй групі наразі 9 військовослужбовців від 27 до 42 років. Усі хлопці з бойовим досвідом, тому робота йде легко. В задоволення працювати з людьми і не тільки у моєму підрозділі, бо всі об’єднані навколо однієї мети. Ніхто не дивиться на те, що я дівчина, чи молодша по віку, на рівних радимось, підказуємо один-одному.
- Чим займались до повномасштабного вторгнення? Якими професійними навичками Ви володієте і як їх вдалось здобути?
Р: Я навчалась у військовому інституті. У мене вся родина військові, тому моя майбутня професія була очевидна (сміється). Загалом, ми усім підрозділом багато навчались, мали бойові виїзди, набирались досвіду, аналізували як працюють інші.
- Які це відчуття, коли вдається влучити у ворожу ціль?
Р: Відчуття адреналіну у всієї групи, але працюємо далі з холодною головою і кожен продовжує виконувати поставленні задачі. Ми чітко визначаємо сектори у яких можна працювати і далі чекаємо команди.
- Чи доводилось вчитись користуватись зразками Західної зброї? Чим з озброєння найбільше пишаєтесь?
Р: Навчаємось весь час, хоч досвід вже більше року, але якщо треба усі разом читаємо, надолужуємо, дивимось відео, зокрема зарубіжних партнерів. Браунінг М2, наша смертельна зброя проти шахідів, вбивча сила для ворога, він дуже ефективно застосовується.
- Щоб вогнева група була ефективною, що необхідно мати у себе на забезпеченні? Чи є щось, чого вам не вистачає?
Р: Щоб ефективно відпрацьовувати по цілях ми оснащені тепловізорами, стрілецькою зброєю, планшетами, різними видами прожекторів, біноклями з азимутами, тощо. Командир використовує лазерний ціле вказівник. На даний момент наша команда повністю оснащена, не можу навіть одразу і сказати чого не вистачає.
- Чи впливають погодні умови на вашу роботу?
Р: Не тільки на нашу роботу, а в принципі на ситуацію на полі бою. У сиру, хмарну погоду, під час туману дуже допомагають прожектори та прилади нічного бачення. Також у зоряну ніч важко обійтись без тепловізора. Але не забуваємо, що безпілотні апарати противника теж залежні від погодних умов.
Побратими “Рапунцель” позивні розкривати не захотіли однак не на камеру поділились власними враженнями про службу у підрозділі:
- Як вдається підіймати бойових дух, на що схожий спільний побут? Військовослужбовець: Найбільше допомагає гумор. Відпрацювали, збираємось разом, розказуємо смішні історії, ділимось емоціями і сміємось. Під час виконання завдань бути постійно серйозним просто нереально, однак "вдома" ми увесь час жартуємо.
- Вдома?
Військовослужбовець: Зрозуміло, що це не про рідний дім (посміхається) для нас дім там, де кинув рюкзак. Також, дуже підтримує родина, коли з ними вдається поспілкуватись, а як ні, то підбадьорюємо один одного.
- Ворог вже не один тиждень поспіль проводить нічні атаки, як виходить триматись та уникати стресу недосипу?
Військовослужбовець: Це робота і ми маємо виконувати її ефективно для захисту наших рідних. Працюємо і вдень, і вночі. росіяни атакують в темну пору, щоб тяжче було відбивати атаки. Але ми вже чудово виявляємо їх зброю у будь-який час.
- Чи важко нести службу?
Військовослужбовець: У мене поки не було і немає жодних скарг. Поживемо – побачимо.
Бажаємо підрозділу удачі та успіхів! Разом до перемоги!
Пресслужба 115 окрема бригада ТрО Житомирщини
