За селом збудують автодром,
школярам куплять лижі, вчителям — ноутбук…
Це та багато інших цікавих питань розглядали минулого вівторка депутати на черговій сесії Слобідської сільської ради. На сесію прибули 10 із 12 обраних депутатів, були представники ЗМІ. Вів сесію Слобідський сільський голова Микола Єщенко, розглянули дванадцять питань порядку денного.
Найбільше питань яких може бути в сільській раді? Звичайно, земельних. З них і почнемо. Насамперед було внесено зміни в детальний план села Щербатівка — межі села збільшено на 15 гектарів. Правда, на попередній сесії їх було не 15, а 28. Проте, коли почали міряти територію в натурі, виявилось, що вона вдвічі менша. Згадану землю, як повідомив сільський голова роздадуть бажаючим отримати земельні ділянки під забудову, приблизно по 15 сотих. Це дасть можливість розвиватись сільській раді, а молодим сім’ям лишитись в селі і будуватись.
Щодо Щербатівки, хтось із депутатів зауважив, що межі села скоротились на користь Слобідки, і тепер Щербатівка закінчується одразу за ставком, хоча колись було зовсім інакше.
— Головне, що ми одна сільська рада, тож не варто говорити про ці розмежування, — сказав голова Микола Єщенко.
(Втім, про те, що найбільше перепадає всього кращого, в тому числі і при перерозподілі вільних залишків сільського бюджету, на цій сесії згадували не раз саме депутати зі Щербатівки та Гамарні, намагаючись навіть випросити гроші на шмат дороги в Гамарні, де живе сам голова, але про ці «міжусобиці» згадаємо нижче).
Надали у власність земельні ділянки, за заявами прохачів на території дачних кооперативів «Лісовий», «Озерне», «Росинка» а також у місцевості Біла глина. Коли роздавали землю, хтось із депутатів згадав про пана Камінського, який почав забудову паркана на узбережжі малинського водосховища у Гамарні. На що сільський голова повідомив, мовляв, через півтора місяці, коли всі судові рішення вступлять у силу, все буде нормально — на водосховищі не буде незаконних забудов.
Депутати дали згоду на розробку проекту документації на оренду 20 гектарів землі за Щербатівкою товариству «Веда Малин». У намірах товариства, за словами сільського голови, — вирощування на цій території горіхів… Як пояснив Микола Єщенко, — на минулій сесії товариству відмовили, бо воно хотіли викупити згадані 20 гектарів.
А от надати в оренду землю депутати погодились одноголосно. «Аби не було так з горіхами, як із Мінцером» — згадав хтось із депутатів про колишнього мецената...
Ще одне важливе питання, яке викликало ажіотаж серед сільських депутатів і на якому акцентував увагу журналіста сільський голова, — надання приватній особі земельної ділянки площею приблизно два гектари поблизу колишньої птахоферми (у селі називали біля курятника).
Представник, який має намір оформити на себе цю землю, про свої наміри із сільськими депутатами поділився відверто:
— Маю автошколу у Радомишлі, і не гіршу хочу відкрити і тут, в Малині, для цього треба мати пристойний автодром. Ця ділянка — вигідно розташована і найкраще підходить для цього. У моїх планах розвиватись тут, де я живу, а не їхати десь у Київ чи за кордон, тому сподіваюсь на співпрацю.
Підприємець переконав депутатів і одноголосно проголосували за надання земельної ділянки у згаданому місці.
Не менше цікавим, а навіть більше був блок фінансових питань. Бухгалтер сільради зачитала присутнім звіт сільського бюджету за 9 місяців доходів та видатків, а також запропонувала перерозподіл вільного залишку за підсумками роботи сільської ради за 9 місяців 2016 року.
Коли є лишки, це завжди добре. Це в міському бюджеті не вистачає 9 мільйонів тільки на зарплату медикам, а сільський бюджет від дірок не тріщить. Назву лише пару цифр: із 2 мільйонів 229 тисяч гривень доходної частини сільського бюджету 1 мільйон 915 тисяч становлять власні надходження Слобідської сільської ради. Найбільші суми — плата за оренду землі, акцизний збір тощо.
Перевиконання бюджету за 9 місяців становило 604 тисячі гривень. Найбільші суми сільська рада прийняла рішення виділити на школи. Зокрема, за рахунок перевиконання в Слобідській школі замінили вікна на пластикові, облаштовують внутрішню вбиральню, поріг, купити мультимедійні дошки і багато іншого. Навіть 5000 гривень передбачено на придбання лиж. (І це при тому, що з батьків у селах не беруть таких щомісячних благодійних внесків як у Малині).
Для Щербатівської школи виділили кошти на ноутбук та інше необхідне для навчального процесу. Чималі суми виділяє сільська рада і на завершення капітального ремонту клубу, який, певно, після реконструкції буде називатись будинком культури. Більше того, певні суми сільська рада виділяє і на програми казначейства, на підтримку МНС, на ліки для першої допомоги в медпункт, на пальне для підвозу сільських дітей і таке інше.
146 тисяч гривень (чомусь запам’ятала) виділили на капітальний ремонт ділянки дороги від повороту Слобідки до Гамарні. Такі от фінансові питання вирішували. Сесія не була звичайною, може, й тому, що н ній присутні були ЗМІ, і не всіх депутатів влаштовували всі цифри. То вже справа не журналіста, а депутатів Слобідської сільської ради. Одне тільки можна зауважити: якщо сільська рада самодостатня, вона виживе і має перспективу на розвиток. Чи буде мати у разі об’єднання громад, скажімо, з центром у Малині, який вже став настільки проблемним, що йому не до Коростеня рівнятись, а до якогось убогого села?
Продовження теми
Перед сесією мали час поспілкуватись із сільським головою на тему ОТГ — об’єднання територіальних громад. За словами Миколи Єщенка, селяни неохоче сприймають ідею об’єднання, бо вона їм не дуже то й зрозуміла. Усі впевнені, що при об’єднанні всі кошти акумулюватиме центр.
Крім того, зауважив голова, Слобідська сільська рада і так самодостатня, щоб утриматись на плаву: навіть не закрили школу в Щербатівці, в якій зараз 30 учнів, але ж ще 22 дітей у дитсадку!
— Якщо буде об’єднана громада сіл району з центром у Гранітному, як було у перспективному плані, як усім туди добиратись? Де дороги під це так би мовити об’єднання? — висловився Микола Єщенко і додав: — а дороги це найвагоміший аргумент, не буде нормального сполучення, який резон об’єднання? Якщо і говорити про об’єднання, хіба — про «кущове», таке, як Чоповицьке, наприклад, з Пиріжками й Головками…
— Жителі Пиріжківської громади готуються до виборів, а в Головках місцеве населення теж не виключає варіант об’єднання з довколишніми селами, в тому числі і зі Собідкою…
— Це тому, що не так давно Пиріжки, Головки і Слобідку об’єднував один колгосп («Комуніст» прим.авт.), саме тому, можливо, і є таке історичне нібито тяжіння до об’єднання саме цього куща.
Хочу ще от що додати, — говорить Микола Єщенко: — Тижнів зо два тому я з Луківським сільським головою Іваном Венглівським побували в Білорусі — у Єльскому районі. Він приблизно такий же як і Малинський, на його території усього декілька крупних громад. Але річ не в тому, а в тому, що там фундамент життя районів — державні дотації на сільські програми, на фермерське господарство. Централізовано регулюється в країні комунальна політика — і самі послуги і цини на них. Оце, дійсно, реформа та напрямок у Європу.
П.С.
Не знаю, чому, але після «відрядження» в Слобідку найбільше запам’яталось, як депутати сперечались, якому селу більше перепадає: Слобідці, Щербатівці чи Гамарні. Мовляв, з якого села депутат добитніший, туди й більше коштів іде. Так само, пригадую, на міських сесіях депутати тягнуть ковдру кожен на свою вулицю.
І після обласних сесій ми чекаємо «своїх» депутатів із єдиним запитанням: «Чи вибили для Малина якусь копійку?» І від цього менталітету ми нікуди не дінемось — такі вже є українці.
Та до чого я веду все це? А до об’єднання громад. Поки існує Слобідська сільська рада, поки на місці сільський голова, як би не було, але трьом селам живеться нормально. А якщо ми з вами дійдемо до риски, коли Малинський район розділять між Коростенщиною, Радомишлем і Коростишевом, отоді побачимо, що нам усім перепаде…
Тетяна Сорока.
