Подвір’я 48-річного єгеря ТОВ «Призма-3» Олега Григоровича Рощенка, котрий проживає в с. Іванівка Малинського району, потопає в квітах. Заклопотаного господаря зустрів у майстерні. Там він «чаклує» над новим проектом — двоповерховим ліжком.
Олег Григорович родом із Іванівки, тривалий час проживав на Луганщині. Після закінчення антрацитного гірничого технікуму отримав спеціальність «Технік-розробник вугільних покладів». З 1984 по 1995 роки працював шахтарем на шахті імені В.В. Вахрушева у с. Ясенівський. Важка й шкідлива робота змусила його з родиною переїхати назад до рідної Іванівки.
— Відтоді й «товаришую» зі столяркою, — жартує О.Г.Рощенко. — Цією справою у нашій родині захоплювався мій дідусь — орденоносець-розвідник, ветеран Великої вітчизняної війни Микола Єгорович Рощенко. Та й я сам ще зі школи полюбляв тертися біля верстатів на уроках трудового навчання. А коли вдалося виготовити власноруч першу поробку з дерева, був на сьомому небі від щастя. Перейняті знання від дідуся, котрий був одним із найкращих столярів у селі, довго, як кажуть у народі, за плечима носити не довелося. Нині можу робити практично все: класти плитку, фундаменти, підбивати стелю, оздоблювати криниці, будувати дерев’яні зруби хат, виготовляю й вікна, двері, бесідки, стільці, сходи, лавки тощо. А ще люди знають у селі й далеко за його межами, що я непоганий муляр, штукатур, електрогазозварювальник тощо. Працюю переважно з будь-яким деревом: сосною, ясеном, дубом. За цей час вдалося належним чином обладнати й робоче місце, обладнавши його потрібними станками й інструментом. У підпорядкуванні майстра різноманітні болгарки, фрезерувальний, шліфувальний, токарний станки та інший інструмент.
Свої вироби якщо потрібно майстер покриває морилкою або лаком. Ідеї переважно «підглядає» у друзів, рідних, «переварює» їх, а потім удосконалює їх сам.
Ще одним хобі Рощенка є полювання. Трофеями мисливця є зайці та лисиці. Переважно полює на них на території мисливських угідь Малинського району.
— Робота з деревом забирає багато часу, нервів, але, коли ти бачиш результат, то відразу на задній план вмить відходять втома, життєві проблеми, — сказав майстер. — Хтось із моїх ровесників надає перевагу відпочинку з друзями біля екрану телевізора, на природі, а я віддушину отримую під час роботи у майстерні. Це справжнє моє хобі, яке мені подобається. Всіляко підтримують і допомагають мені мої рідні — дружина Людмила Леонідівна, донька Олена. А син Олексій, котрий, до речі, нині проживає в столиці, давно полюбляє займатися виготовленням посуду з глини, хоча за спеціальністю він електрик. Тривалий час товаришую і з приватним підприємцем Сергієм Бердником із Малина. Він мені допоміг виготовити мангал, який став справжньою окрасою нашого подвір’я, бо виготовлений з любов’ю і по-господарськи.
Окрім роботи й захоплень Рощенки тримають чимале господарство: свиней, корову, кролів, курей, обробляють більше гектара землі. По-іншому, в селі, переконують, не можна.
— Якщо ти хочеш досягнути чогось у житті, варто працювати, не покладаючи рук, — резюмував Олег Рощенко. — Надіятись треба лише на себе, бо сьогодні ніхто з вулиці думати про тебе, а тим більше допомагати не буде. Та й як твердить народна мудрість «Під лежачий камінь вода не тече». Такі, на жаль, реалії життя.
Богдан Лісовський
Олег Рощенко в майстерні, біля бесідки.
Фото автора.