Волю-воленьку святую здобула навіки.
І пройшли крізь муки рабства , крізь вогонь і воду.
Українці – вірні діти козацького роду.
Хай шумлять у ріднім краї верби і тополі –
Ми творці свойого щастя і своєї долі.
Усміхнувсь Дніпро-Славута і Карпатські гори,
Від Полісся лине пісня до Чорного моря –
То лунає материнська солов'їна мова,
Нас на подвиг надихає Кобзареве слово:
«Наша пісня, наша думка не вмре, не загине –
От де люде, наша слава, слава України!»
Освятив прабатько-Київ стяг жовто-блакитний, --
Бо у ньому сонце правди, небо й колос житній.
І горять козацькі душі трепетом звитяги,
І звучать слова пророчі вірності присяги:
Доки б'ється українське хоч одне серденько,
Будеш вічно процвітати, Україно-ненько!
Валерій ЛІСОВСЬКИЙ.