Зарічне — селище на лівому березі Стиру на самій півночі Рівненщини, центр Зарічненської громади Вараського району. Тут живе близько шести з половиною тисяч людей. До Рівного — 190 кілометрів, до кордону з Білоруссю — рукою подати. Зарічне — це глибоке Полісся: ліси, болота, широкий Стир і кінцева станція найдовшої вузькоколійки, якою досі ходять пасажирські поїзди.

Погост Зарічний

До 1946 року селище називалося Погостом, або Погостом Зарічним. У Київській Русі погостами називали місця, де зупинявся князь із дружиною, збираючи податки, — ще з часів княгині Ольги. «Зарічний» означало, що поселення лежить за рікою.

Люди жили тут з давніх-давен: археологи знайшли могильник зарубинецької культури, а на правому березі Стиру навпроти селища — рештки давньоруських поселень і городище.

Давньоруське городище в Зарічному
Давньоруське городище в Зарічному. Фото: Oks.rv, CC BY-SA 4.0

Перша згадка — 27 вересня 1480 року, у грамоті короля Казимира, який дозволив мінському купцю Терешковичу торгувати в містечку Погост «водою і сушею» без мита. 1545 року Погост належав польській королеві Боні, згодом — князям Збаразьким і Нелюбовичам. Після 1795 року містечко опинилося в Пінському повіті Мінської губернії, а 1802 року цар подарував його фельдмаршалу Рєпніну-Волконському. 1897 року тут було 108 дворів, церква, синагога, млини й винокурня.

Край без доріг

Між війнами Погост Зарічний належав Поліському воєводству Польщі. Тут бракувало солі, борошна, лікарів і шкіл, лютували епідемії. Після війни селище перейменували на Зарічне й перенесли сюди районний центр із Морочного. Нормальну дорогу з Дубровиці й міст через Стир збудували лише 1985 року. Доти бруківкою до Дубровиці й назад їхали майже тиждень. У 1960-х роках місцеву церкву зруйнували, а на її місці поставили кафе «Стир».

Вузькоколійка Антонівка — Зарічне

Найвідоміше в Зарічному — станція вузькоколійки Антонівка — Зарічне. Довжина цієї колії — понад сотню кілометрів, і її називають найдовшою вузькоколійкою Європи, якою досі курсують пасажирські поїзди. Маленький тепловоз тягне кілька вагончиків через ліси й болота, зупиняючись на півстанках біля сіл, куди інакше не доїдеш. Для туристів це окрема пригода: повільна, гойдлива й дуже поліська.

Поїзд вузькоколійки на станції Зарічне
Поїзд вузькоколійки на станції Зарічне. Фото: Олег Тоцкий (tov_tob), CC BY-SA 3.0
Прибуття потяга на станцію Зарічне
Прибуття потяга на станцію Зарічне. Фото: No machine-readable author provided. Geoalex assumed (based on copyright claims), суспільне надбання
Семафор на станції Зарічне
Семафор на станції Зарічне. Фото: Олег Тоцкий (tov_tob), CC BY-SA 3.0

Стир і природа

Стир біля Зарічного широкий і повноводний, із заплавами й старицями. На набережній гуляють увечері, улітку тут купаються й рибалять. Довкола — ліси й болота з журавлиною та чорницею.

Зарічне на відео

Коли їхати

Найкраще — улітку й на початку осені. Поїздку варто спланувати так, щоб хоча б в один бік проїхати вузькоколійкою.

Поруч

Володимирець — на півдні, на тій самій вузькоколійці. Більше — у статті Вараський район.

Як дістатися

З Рівного, Вараша й Дубровиці ходять автобуси. Інший шлях — вузькоколійкою від станції Антонівка, яка стоїть на лінії Рівне — Сарни.