Узимку Полісся стає тихим і прозорим: у листяних парках відкриваються краєвиди, які влітку ховає зелень, граніт над річками вкривається інеєм, а сосновий бір пахне смолою навіть у мороз. Для такої прогулянки не треба далеко їхати — гарні місця є просто в обласних центрах і за годину-дві від них.
Ми зібрали маршрути на 2–3 години: парки над річками, скелі, дендропарки й соснові ліси на Житомирщині, Рівненщині, Волині, Київщині та Чернігівщині. Майже всі місця мають окремі сторінки в нашому путівнику з історією й кнопкою маршруту.
Житомир: скелі над Тетеревом
Найкращий зимовий маршрут Житомира починається в Шодуарівському парку на Старому бульварі, 34. Цей парк понад 30 гектарів наприкінці XIX століття облаштував на скелястому березі Тетерева меценат Іван де Шодуар; до 2024 року він називався парком Гагаріна. Через річку перекинуто підвісний міст, що висить понад 30 метрів над водою, — звідти видно засніжені гранітні береги.
Далі берегом можна дійти до греблі Житомирського водосховища. Гребля завдовжки близько 100 метрів переливає воду по всьому гребеню, тож у повноводдя виглядає як маленький водоспад. Над нею стоять скелі «Чотири брати» і «Голова Чацького» — вихід граніту заввишки близько 30 метрів, схожий на людський профіль. Це пам'ятка природи з 1967 року. На все — парк, міст і скелі — закладайте 2–3 години.
Якщо є машина, за місто варто з'їздити до гранітного каньйону на Тетереві і Денишів зі скелями над річкою та руїнами палацу Терещенків.
Коростишів і Коростень
Парк скульптур і скеля Фелінського
Коростишівський парк заклали в першій половині XIX століття за графа Густава Олізара. Тепер він носить ім'я скульптора Віталія Рожика: на 12,9 гектара терас над Тетеревом стоять понад сотню його гранітних скульптур. Парк відкритий цілодобово, вхід вільний. Навпроти, на правому березі, — круте гранітне урвище скелі Фелінського, а на річці шумить кам'яний поріг.
На околиці міста, серед хвойного лісу, лежить Коростишівський каньйон — озеро серед гранітних скель. Улітку тут купаються, а взимку засніжені скелі особливо ефектні. Парк і каньйон легко поєднати за пів дня; подробиці — у статті Коростишів: що подивитися за один день.
Древлянський парк
У Коростені Древлянський парк лежить по обидва боки річки Уж на гранітних скелях, на місці давнього Іскоростеня. Мости з'єднують береги в один маршрут на 1,5–2 години. Взимку гранітні плити слизькі, тож до води спускайтеся обережно.
Рівненщина
За чверть години від Рівного — Тунель кохання біля Клеваня: кілька кілометрів зеленого коридору над залізницею, який «підстригає» маневровий поїзд. Узимку арка з гілок стає білою від снігу. Колія діюча, тож почувши гудок, відходьте на узбіччя.
На дорозі між Рівним і Сарнами, у Клесові, — Клесівський дендропарк. Це 3 гектари фігур, вирізаних із живих ялівців, туй, тисів і ялин. Рослини вічнозелені, тож парк гарний і взимку; на огляд досить години. У самому Рівному для прогулянки підійде парк імені Шевченка — парк-пам'ятка національного значення, що виріс на місці садиби Любомирських.
Волинь: Луцьк і Шацькі озера
У Луцьку зимова прогулянка зручно поєднує старе місто на пагорбі в петлі Стиру і центральний парк імені Лесі Українки над річкою. Від замку Любарта до парку — кілька хвилин пішки.
Далі на північ — Шацьк і Світязь серед соснових лісів Шацького національного парку. Узимку озера замерзають, і край стає майже безлюдним. Гуляйте лісовими стежками й берегом, але на лід без перевірки товщини криги не виходьте. Пам'ятайте, що це національний парк: багаття — лише у визначених місцях, машини до води не під'їжджають.
Київщина: соснові бори
Найближчі до столиці бори Київського Полісся — у Бучанському районі. Ворзельський заказник — 85 гектарів соснових і дубових лісів просто між вулицями й санаторіями Ворзеля. Поруч — «Жуків Хутір»: 622 гектари високого сосново-дубового лісу з невеликим озером і широкими лісовими дорогами для 2–3-годинної прогулянки.
На лівому березі Десни лежить національний парк «Залісся». Майже весь його ліс сосновий, і близько 1 700 гектарів насаджень старші за сто років. Парк лише поступово відкривається для відвідувачів, тож маршрути уточнюйте в адміністрації.
Чернігівщина
У Чернігові зимовий маршрут на 2–3 години — від Валу з Катерининською церквою до Єлецького монастиря і далі на Болдині гори до Троїцько-Іллінського монастиря й Антонієвих печер. Пагорби здіймаються на 20–35 метрів над заплавою Десни, і взимку з них далеко видно. Для лісової прогулянки в межах міста є регіональний ландшафтний парк «Ялівщина». Більше — у статті Чернігів — українська Равенна над Десною.
На північному сході області, над Десною, — Мезинський національний парк із крейдяними кручами й старими дібровами. Зима тут холодніша й сніжніша, ніж у решті Полісся. Але парк лежить у Новгород-Сіверському районі неподалік кордону з росією, який обстрілюють, тож без нагальної потреби туди зараз не їдьте. Так само не радимо поїздок у прикордонні громади Сумщини.
Як підготуватися
- У грудні світловий день короткий — близько восьми годин. Виходьте зранку й плануйте повернення до сутінків.
- На граніті й дерев'яних сходах парків узимку слизько: взуття з протектором і, за бажання, льодоступи.
- Візьміть термос, павербанк і запасні рукавиці: у лісах і парках кав'ярень зазвичай немає.
- Не підходьте до краю скель і не виходьте на лід річок та озер.
- Під час повітряної тривоги шукайте укриття; у лісі заздалегідь знайте, куди повертатися.
