2 грудня мережу сколихнула новина про обшуки Службою безпеки України об’єктів УПЦ МП у Житомирській області. Спецпризначенці разом із Нацполіцією і Нацгвардію завітали до жіночого монастиря й двох скитів, щоб перевірити їх на зв’язки з «русскім міром». І дещо таки знайшли – антиукраїнську й ксенофобську літературу та підозрілих осіб, що знаються з РФ.
Цього ж дня жителі Чоповицьої громади Коростенського району заявили про нібито аналогічні заходи правоохоронців в жіночому, а може й чоловічому монастирях, що в урочищі Кип’яче. Люди раптом почали цікавитися, чому це в їхній громаді досі діють осередки Московського патріархату, коли навіть у колишньому для них райцентрі Малині всі церкви УПЦ МП заборонили. Деякі стали «вимагати» від місцевої влади вигнати «московських» попів, а також запропонували відібрати землю, на якій ті набудували собі монастирі й прилеглі будівлі. «Полісся.today» зібрало те, що відомо про ситуацію.
Що СБУ зайшла в осередках УПЦ МП на Житомирщині?
Офіційно співробітники Служби безпеки України провели контррозвідувальні (безпекові) заходи на таких об’єктах УПЦ МП у Житомирській області:
- Свято-Анастасіївський ставропігійний жіночий монастир (м. Житомир);
- Скит Свято-Анастасіївського ставропігійного жіночого монастиря (Житомирський район);
- Скит Іверської ікони Божої Матері Чоповицького Афонського ікони Божої Матері жіночого ставропігійного монастиря (Житомирський район).
До вечора 2 грудня в СБУ прозвітували про завершення обшуків і перевірок, сповістивши про виявлення на територіях цих релігійних об’єктів осіб, які перебувають на зв’язку з громадянами РФ.
«Під час відпрацювання мобільних терміналів, якими вони користуються, у багатьох із них встановлено контакти із абонентами, які перебувають на території РФ та Білорусі. Наразі ці зв’язки вивчаються. «Гості» перебували на території готельних комплексів при церквах і використовували анонімні месенджери для комунікації», – повідомила пресслужба УСБУ України в Житомирській області.
Крім того, в «спецбібліотеках» церков було виявлено велику кількість друкованої літератури «авторства» російських церковних діячів, виготовленої у РФ після російського вторгнення в Україну 2014 року та «схваленої» до використання московською патріархією РПЦ.
«Саме ці книжки, за задумом московських попів, повинні бути фундаментом для насадження проросійської ідеології серед людей, які шукають у вірі розради у важких життєвих ситуаціях. Серед знайденої літератури – примірники із ксенофобськими та антисемітськими висловлюваннями, які «обґрунтовують» меншовартість українського народу та самої України», – розповіли у відомтві.
Також додали, що окремі полички в цих книгозбірнях церковників присвячені літературі з так званою монархічною ідеологією, що, як відомо, є однією зі скрепів «русского міра».
Чи були обшуки в чоповицьких монастирях?
«Інтернет гуде, що в жіночому монастирі СБУ проводить обшуки, а у вас на сторінці тиша. Що затаїлися? Напишіть, що чути? Що думаєте з цього приводу?» – поцікавився 2 грудня підписник спільноти «Почуто в Чоповицькій громаді».
Одним із перших на те, що «ревізії» СБУ на наявність прихильників «русского міра» мали б підлягати і чоповицькі монастирі в урочищі Кип'яче, вказав ексредактор газети «Малинські новини» Іван Вознюк.
«Монастирі влітку – мекка для туристів, жіночий – має вигляд райського містечка, а чоловічий вабить життєдайним джерелом і купальнею, яка, нібито, зцілює недужих. Нині, правда, навколо обох монастирів багато розмов. Місцеві не забули, як єпископ Віссаріон прислужував московським попам, підтримував їх. Що виявить СБУ в обителях ченців – дізнаємося», – написав він.
У коментарях до обох постів жителі почали писати, що навідування правоохоронців до храмів УПЦ МП – гарна новина, хоча багато зауважили, що до таких дій їм потрібно було вдатися вже давно. Та чи були насправді обшуки саме в чоповицьких монастирях, відповіді ніхто не дав.
Що каже влада громади?
Спостерігаючи таку активність чопівців і не тільки на просторах Facebook, голова Чоповицької громади Михайло Філоненко вирішив втрутитися в дискусію і «внести деяку ясність» щодо питання «обшуків» начебто в місцевих монастирях.
Насамперед він наголосив, що СБУ не підзвітна органам місцевого самоврядування, а тому не інформує їх про те, де і коли проводить свої професійні дії.
«У правовій державі у кожного органу влади є свої чіткі повноваження. Заборона діяльності релігійних громад не відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування», – заявив чиновник.
Водночас додав, шо зважаючи на такі події, на позачергову сесію Чоповицької селищної ради винесуть питання про звернення до президента України, Верховної Ради та Кабінету міністрів щодо заборони діяльності релігійних організацій (об'єднань) УПЦ МП в країні.
«На території Чоповицької громади в с. Скурати релігійна громада перейшла до ПЦУ, в с. Йосипівка теж саме, на решті території релігійні громади і були під юрисдикцією ПЦУ. Чоповицька релігійна громада допоки не ухвалила рішення про перехід. Хочу зауважити, що рішення про перехід приймає не голова громади і не депутати, а лише сама релігійна громада. Так трактує закон», – пояснив Філоненко.
Один із підписників попросив його також прокоментувати можливість скасування рішень про виділення земель сільгосппризначення для монастирів у судовому порядку, запуск процедур для їхнього повернення громаді.
У відповідь чиновник зазначив, що чиновники наразі займаються вивченням судових справам щодо повернення Чоловіцькій громаді земель із числа колишній колективних сільськогосппідприємств по всіх старостатах. Він висловив сподівання, що досвід у цих справах дасть змогу переходити до інших земельних питань.
До слова...
В урочищі Кип'яче за чотири кілометри від Чопович розташовані чоловічий монастир Казанської ікони Божої матері та жіночий монастир Афонської ікони Божої матері.
Інформація й чутки про те, що обидва вони – ніщо інше, як нібито осередки російської федеральної служби безпеки (ФСБ), на Малинщини чують і обговорюють роками. Спершу ця тема періодично спливала в місцевих ЗМІ, а з популярністю соцмереж перейшла туди.
Жителі Чопович неодноразово нарікали на дії церковників, сприймаючи їх за «загарбників», бо ті обмежили їм доступ до лісів, річки, подекуди й лугів. Та масового спротиву з боку громадськості не було: з роками монастирі біля селища лиш розширювали свою територію, отримуючи нові гектари землі, а місцеві й приїжджі ходили до храмів на свята – і молитися, і водою з «цілющого» джерела гріхи й хвороби змивати.
Подейкували, що церковники переміщуються своїми володіннями навіть «на БТРах і з автоматами в руках», але доказів цьому й тому, що монастирі пов’язані з «русскім міром», ніхто не надавав. Хоча звернення до правоохоронних органів були.
Чи не останньою перед війною цю тему вкотре підняла малинська журналістка й письменниця Ірина Кримська-Лузанчук. Менш ніж за тиждень до повномасштабного вторгнення РФ в Україну, вона поділилася у Facebook думками про те, що СБУ й РНБО було б «непогано провідати москальські монастирі» біля смт Чоповичі.
«Офіційно – чоловічий і жіночий монастирі. Насправді, впевнена, гніздо ФСБ. І це за декілька кроків (ледь більше 100 км) на захід від Києва поруч із міжнародною магістраллю. Ну, і поруч із Білоруссю… А вже як все стихне згодом, не забудьте подякувати відповідним депутатам і колишнім очільникам місцевого рівня, що влаштували на Древлянщині свої так звані харківські угоди, віддавши москальським монастирям величезні території посеред рідних лісів. Йдеться про десятки гектарів», – написала вона.
СБУ добралася до московських релігійних осередків на Житомирщині аж на десятий місяця війни. Беручи до уваги те, що президент Володимир Зеленський ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони щодо окремих аспектів діяльності релігійних організацій в Україні й застосування санкцій, є ймовірність (а у жителів Чоповицької громади – великі сподівання), що незабаром і чоповицькі чоловічий та жіночий монастирі перевірять на (офіційною мовою) наявність церковно-канонічного зв'язку з Московським патріархатом. Звісно, якщо до того часу церковники не встигнуть підготуватися до візиту представників правоохоронних органів, адже, переконані чопівці, часу на «замітання слідів» у них було достатньо.
