Нещодавній «п’яний вояж» депутата Радомишльської міської ради Житомирської області В.В.Іщенка до МКП «Водоканал» ще й досі з іронією обговорюють місцеві жителі. Яка ж причина такої неадекватної поведінки народного обранця?
Під час візиту депутата підприємство позапланово перевіряли фахівці Державної фінансової інспекції в області, котрі також стали свідками незапланованого «концерту».
Зайшовши «під шафе» до приймальні підприємства, Володимир Вікторович лаявся й погрожував, використовуючи нецензурну лексику, директору МПК «Водоканал», члену виконкому Радомишльської міської ради Р.М. Демчуку й заважав здійснювати перевірку.
За словами Руслана Миколайовича, Іщенко перебував у очевидно нетверезому стані й намагався перешкодити перевірці фахівців із Житомира. «Він ображав, некоректно висловлювався в мою адресу, погрожував вбивством», — розповів Р. Демчук.
— Почувши погрози стосовно мого вбивства з вуст депутата міської ради Іщенка я звернувся із офіційною заявою до місцевого відділу поліції ГУНП в області про вчинення кримінального правопорушення й разом із тим – факт вчинення хуліганських дій та кермування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, -- продовжив директор «Водоканалу».
Начальник Радомишльського відділення поліції ГУНП в області Дмитро Нікурадзе вище описаний факт підтвердив.
— На місце події було направлено наряд поліції, який затримав нетверезого депутата й доставив його до відділення, -- сказав Дмитро Альошович. – За цим фактом були складені адміністративні матеріали, які направлені до суду.
Свою думку з цього приводу висловив і депутат Радомишльської міськради В.В Іщенко, котрий переконує, що того дня взагалі не збирався їхати на це підприємство.
«Того дня не планував взагалі їхати до «Водоканалу», -- сказав він. Але у місті зустрів юриста цього підприємства Віталія Петриківського, котрий почав звинувачувати мене в тому, що я нібито не сплачую борг за спожиту воду. Звісно, я обурився, тому що цей борг мені ще раніше зі стелі «приписав» директор «Водоканалу» Руслан Демчук. Але згодом Радомишльський районний суд скасував судове рішення, відповідно до якого я був винний за надані послуги з водопостачання цьому підприємству більше 5 тисяч гривен. Коли я відповів, що боргу вже не маю, юрист відповів, що нічого не знає і порадив поїхати до бухгалтерії підприємства, і там звіритись», — повідав Володимир Вікторович.
«Поїздки на «Водоканал» – це завжди нерви, бо мені не вдається нормально ні звіритися з показниками лічильника, ні взяти потрібну довідку тощо. Одразу створюється проблема і мене починають майже виганяти з приміщення. Так було й останнього разу. Коли прибув на підприємство, почав з’ясовувати, чому до сьогодні так і не виконується ухвала суду про скасування судового рішення, а мене продовжують звинувачувати у заборгованості. Головний бухгалтер «Водоканалу» сказала, що ніякої ухвали суду не бачила. Тому під час візиту я хотів дізнатися: чому на «Водоканалі» й досі не знають, що у мене відсутня заборгованість. До речі, пан Демчук, як юрист, повинен знати, що якщо судовий наказ скасовується, то він має подати цивільний позов про стягнення боргу з боржника. Але він нічого такого не робив і не робить, тобто, на яких підставах він досі вимагає з мене придуманий собою борг – я не знаю. Дуже обурює ця ситуація: тебе звинувачують у тому, чого ти не робив. До того ж юрист «Водоканалу», котрий постійно зустрічає на вулиці всю мою родину вимагає сплатити борг, псуючи рідним нерви. Тому цього разу я поводився досить емоційно, а на мене викликали поліцію і склали протокол. Відбувся з цього приводу суд. Відповідно до рішення якого я вже сплатив штраф за свою дуже емоційну поведінку. Оце власне і вся ситуація», — прокоментував ситуацію Володимир Вікторович.
Штраф – це, як то кажуть, півбіди, але невже пан Іщенко не розуміє чи не хоче розуміти, що вирішувати власні нагальні й актуальні питання потрібно в адекватному, а не нетверезому стані. І честь мундира, як то кажуть, тут не на останньому місці. Та, коли він послухав би свій п’яний «спіч» із набором нецензурної лайки, здається, і йому б самому це не дуже б припало до душі… Адже здавна відомо, що горілка – це велике людське зло, яке швидко розв’язує довгий язик, за який, на жаль, приходиться платити дорогою ціною.
Богдан ЛІСОВСЬКИЙ.
