Нещодавно політична партія «Наш край» презентувала команду професіоналів та господарників. Цю політичну силу на Житомирщині представлятиме Сергій Диняк. Про своє дитинство, роботу на Пинязевицькому кар’єрі, сім’ю, успіх та політику Сергій Диняк розповів у відвертому інтерв’ю.
— Сергію Васильовичу, давайте познайомимося! Розкажіть про своє дитинство та сім’ю.
— Народився 1969 року в селі Ялцівка Малинського району Житомирської області. У звичайній радянській на той час сім’ї. Мама – Надія Андріївна – працювала товарознавцем, тато – Василь Юхимович – трудився головним інженером на Пинязевицькому кар’єрі. Оскільки батько був моїм взірцем для наслідування у всьому, питання вибору майбутньої моєї професії не піднімалось – я змалку знав, ким я хочу бути.
— Як проходило Ваше навчання? Розкажіть про свою освіту.
— У 1984 році, після закінчення восьмого класу Гранітненської ЗОШ, вступив на денне відділення Ірпінського індустріального технікуму. Під час проходження практики трудився на Пинязевицькому кар’єрі слюсарем-ремонтником, а після отримання диплому у 1988 році повернувся на це ж підприємство майстром гірничого цеху. Потім – служба в армії, вступ до Київського політехнічного інституту, і знову – Пинязевицький кар’єр.
— Тобто Ви починали свою професійну діяльність з Пинязевицького кар’єру?
— Так, на ньому у свої неповних 30 років уже працював головним інженером, а опісля – і головою правління. У 2003 році мені запропонували очолити товариство «Юнігран», генеральним директором якого я є і до сьогодні. Маю науковий ступінь кандидата технічних наук, у 2016 році захистив дисертацію на тему «Розробка циклічно-поточної технології виробництва щебеню на гранітних кар’єрах», написану на основі наукових досліджень, проведених на базі АТ «Малинський каменедробильний завод».
— Розкажіть про свою роботу в компанії «Юнігран».
— Сьогодні група компаній «Юнігран» за чверть століття з невеликого регіонального виробника щебеневої продукції стала лідером будівельної галузі. На мапі України немає регіону, в якому б не була представлена продукція під брендом «Юнігран». Наразі «Юнігран» об’єднує групу потужних підприємств, серед яких ТОВ «Юнігран», АТ «Малинський каменедробильний завод», ПрАТ «Пинязевицький кар’єр», АТ «Коростенський кар’єр», ТОВ «Юнігран-Сервіс», ТОВ «Будіндустрія ЛТД».
— Чим саме займається компанія?
— Компанія має заводи з виготовлення будівельних матеріалів (щебінь різноманітних, у тому числі і європейських, фракцій), лінію з виготовлення тротуарної плитки та інших неармованих бетонних виробів, окрему лінію з виробництва гранітної бруківки. Надаємо послуги з буровибухових робіт із застосуванням власної екологічно безпечної емульсії «Гранеміт I-30-У», в основу якої закладено звичайну селітру.
Також компанія подбала про доставку продукції до клієнта залізничним і автомобільним транспортом. Зокрема, придбали 100 вантажних автомобілів «Volvo» і «Skania», 300 вантажних вагонів, ще стільки ж орендуємо в «Укрзалізниці». Маємо власне локомотивне депо на п’ять тепловозів, вісім кілометрів під’їзних колій.
— «Юнігран» – велике підприємство. Скількох людей Ви забезпечили робочими місцями?
— Група компаній «Юнігран» наразі забезпечує роботою 1400 осіб. У нашій компанії кваліфіковані працівники отримують заробіток понад 15 тисяч гривень. До прикладу, зарплата машиніста екскаватора в кар’єрі від 20 тисяч гривень, водія «БелАЗу» – від 17 тисяч тощо. Компанія увійшла в сотню найбільших платників податків України, тому обслуговується тільки в центральних офісах банків. Я ціную кожного працівника – від керівника до різноробочого. Ми – як одна велика дружна сім’я. Компанія, на відміну від багатьох підприємств, приймає на роботу всіх випускників – профтехліцеїв, коледжів, вишів. На мою думку, кадри потрібно виховувати, готувати на місці, зі сторони хороші спеціалісти не прийдуть.
— Чи вплинув коронавірус на роботу компанії «Юнігран»?
— З початку коронавірусної загрози працівники безкоштовно отримують засоби індивідуального захисту, деззасоби, висококалорійне спецхарчування. У нас є їдальня, але для уникнення скупчення людей від початку епідемії роздаємо обіди у спеціальних боксах, до того ж меню різноманітне, щоразу є декілька страв на вибір людини.
— Ви вважаєте себе успішною людиною?
— Я взагалі вважаю, що я поцілований долею. Бо, по-перше, виховувався в середовищі, насиченому любов’ю, повагою, підтримкою і взаєморозумінням. По-друге, таку ж підтримку я сьогодні відчуваю з боку своєї сім’ї, мого міцного і затишного тилу – дружини Лілії та доньок Анни і Ольги. А ще я можу спертися на міцне юнігранівське плече – унікальний, згуртований та професійний колектив, з яким не страшно, без перебільшення, втілювати навіть найграндіозніші плани.
— А чому вирішили піти в політику?
— Давайте розглянемо термін «політика». Політика – це діяльність самоуправління на певній території, це діяльність індивідуума з вирішення питань суспільства, пов’язана з прийняттям відповідних рішень в багатьох галузях: це поведінка в суспільстві і т. д. А кожен із нас у сукупності і є суспільство. Чи не так? Мене дратувала і дратує фраза «я поза політикою». Ми не можемо бути поза нею, ми – частина її: усі розсудливі люди вболівають за становлення і розвиток свого міста, села, свого краю і держави загалом. Тому не я пішов у політику, а вона стала частиною мого життя. Давно, ще в той час, коли я зрозумів: я хочу, я знаю і я можу позитивно вплинути на соціально-економічні процеси, які покращать умови життя громадян моєї країни.
— Розкажіть про свою політичну діяльність.
— У політиці я всього тридцять років. Два скликання був депутатом Гранітненської селищної ради, два – Малинської районної і стільки ж – Житомирської обласної.
— Які питання, на Вашу думку, є актуальними для регіону зараз?
— Сьогодні йде процес реформування місцевого самоврядування, тому мене як пересічного жителя громади хвилює питання фінансової та соціальної стабільності новостворених ОТГ. Адже саме від фінансового забезпечення залежить життєдіяльність усіх сфер: медичної, соціальної, духовної, освітньої, культурної і т. д. Ні в якому разі не можна допустити розбалансованості у медичному обслуговуванні та освітньому процесі, які були налагоджені у всіх населених пунктах. Цей перехідний проміжок часу буде нелегким для мешканців новостворених об’єднаних територіальних громад, але маю надію, що нетривалим».
— Які конкретно сфери, на Вашу думку, потребують особливої уваги?
— Не може не хвилювати мене і питання благоустрою Житомирщини. Враховуючи специфіку моєї роботи, я не з чуток знаю, скільки зусиль та коштів вкладають у Вінницькій, Київській, Львівській областях на будівництво доріг, житлово-цивільне та промислове будівництво. Переймаються і соціальною сферою. Я щиро вірю, що настане той час, коли громади самі обиратимуть напрямки свого перспективного розвитку, самі вирішуватимуть, куди краще спрямовувати кошти, а не виконуватимуть вказівки зверху.
— Розкажіть про переваги «Нашого краю» і чому потрібно долучитися до партії?
— Я агітую долучатися до партії «Наш край», але сьогодні ми усі маємо право вибору, тому кожен вирішує сам. Свій вибір я зробив. Чому на користь «Нашого краю»? Все просто: мені імпонує, що я в когорті обізнаних, кваліфікованих людей, котрі відповідно до своєї профільної галузі вже займаються і займатимуться надалі конкретним напрямком розвитку держави, я у політичній силі, яка об’єднує компетентних, далекоглядних, максимально відкритих людей, котрі несуть реальну відповідальність за власні політичні рішення. Поряд зі мною ті, хто поділяє мої погляди та активну громадянську позицію, усвідомлює власну відповідальність перед суспільством і сумлінно працює на суспільний добробут, належно виконує свої обов’язки, відстоює громадянські права та свободи. Поряд професіонали та господарники, які спроможні вирішувати реальні проблеми та найскладніші питання. Хіба цього замало?
— Ви говорите, що невід’ємною частиною успіху є любов. Розкажіть про своє особисте життя.
— Мені п’ятдесят років, і всі ці п’ятдесят років я поряд з єдиною жінкою – своєю коханою дружиною. Ми народилися в одному селищі, ходили разом до дитячого садочка, навіть ліжка наші стояли поряд, навчалися в одному класі. Разом виховуємо власних доньок. Ми ніколи не відпочивали порізно, нам завжди цікаво бути разом.
— Що є Вашою основною цінністю?
— Найбільше я ціную постійність. Хоча в житті, як на довгій ниві: сьогодні – злети, завтра – падіння, але збираюсь з силами, працюю далі і йду знову до поставленої мети. Постійність – обов’язкова риса успішної людини.
Слідкуйте за оновленнями на наших сторінках у Фейсбуці та Твіттері, а також підписуйтесь на наші канали у Youtube і в Telegram.
