Минулої суботи у лісі поблизу Радомишля відбулося відкриття громадського культурного простору «Повстанський хутір». На офіційному відкритті були не лише жителі Радомишльщини, але й з інших куточків Житомирської області.
Сама ж реставрація відкритого будинку-музею тривала близько трьох років. За спогадами тих, хто його відновлював доводилося працювати з ранку до ночі і з ранку до ночі, бо споруда руйнувалася на очах і потрібно було негайно щось робити.
Серед гостей був і колишній зв’язковий УПА Петро Прийдун, який розповів про діяльність УПА на Радомишльщині.
«Ми діти війни рано ставали дорослими. — розповів колишній підпільник. — Мені доводилося бувати з повстанцями, приносити їм пошту. Я часто з ними спілкувався, любив слухати їхні пісні. А вже у 19 років заробив собі довічне заслання в Сибір». Він також відзначив, що героїв треба пам’ятати та берегти їх, не давати поганити їхню пам’ять.
«Мені довелося відбути майже 14 років ув’язнення за так звану антирадянську агітацію і пропаганду, — розповів Василь Овсієнко, дисидент, в’язень радянських таборів, який народився у селі Ставки, неподалік «Повстанського хутору». — Мені пощастило, що в таборах я знав, може, десятків зо два колишніх повстанців. Зокрема, Дмитра Синяка, який розповідав мені, що в 1946 році їхня боївка проходила через ці ліси. Там же я зустрів Данила Шумука. Він знаменитий політв’язень, який відбув 42 роки ув’язнення. Він також проходив через наші ліси, де неподалік Малина відбувся бій з червоними, і їхня боївка була розбита, й він пішов у підпілля та потім був знову ув’язнений. Те що тут, біля села щось було я чув, але що — не знав».
Історик-аматор, доктор економічних наук, Іван Розпутенко, який народився неподалік цього місця, відзначив, що і партизани, і місцеві були людьми, які поклали своє життя за Україну, але ми їх не знаємо, натомість знаємо інших «героїв».
«Мій тесть Федір Кирилович повідав мені, що через це село у 1951 році проходила ціла валка, як тоді говорили, бандерівців. На запитання, чому не було спротиву, він відповів, що всі зі страху поховалися. Тому повстанський рух тут точно був», — відзначив пан Іван.
Під час свята виступив і воїн-АТО, малинчанин Роман Федько. Він сказав:
«Бійці Української повстанської армії надали нам, нащадком, право пишатися, що ми українці. Ми можемо сказати, що ми є гідними (сподіваюся) наступниками славних лицарів-козаків, які незважаючи ні на що, встали на боротьбу проти червоної Москви. Москва завжди прагнула знищити українців як народ. Боротьба проти неї триває близько 300 років. На жаль, в першу чергу, через внутрішні проблеми Українська держава зазнавала поразки, але український народ ніколи не зазнавав поразки, він завжди зберігав традиції, які роблять нас українцями. Сьогодні ворог прийшов не торгувати, не розмовляти, а вбивати. За українську землю ми на Донбасі не помираємо. За українську землю ми на Донбасі вбиваємо. Приємно, що на Житомирщині є люди, які допомагають бійцям АТО, які зберігають традиції УПА, Тараса Бульби-Боровця. Ми переможемо, бо за нами правда, за нами наша українська земля».
Перед присутніми виступили також заступник голови обласної організації ВО «Свобода», голова обласної організації «Просвіти» Святослав Карпович Васильчук та історик-краєзнавець Геннадій Цвік, який розповів про історію цього місця.
«Так сталося, що я натрапив на документи з фотографіями Зінаїди Арсентіївни й Дмитра Овсієнка, який родом з цього хутора. Так сталося, що на матір і на сина було заведено чотири товстелезні томи кримінальної справи. У 2004 році я познайомився з цим хутором та цими людьми. Я і раніше бачив цю хату, але й не здогадувався, що тут жив хлопець, який співпрацював з повстанцями, і так сталося, що я встиг ще перед його смертю з ним поспілкуватися. Дмитро Овсієнко був цікавий тим, що захоплювався цією повстанською роботою, розносив листівки, збирав інформацію. Думаю, буде ще не одна сторінка, присвячена повстанській боротьбі», — відзначив краєзнавець.
Окрім офіційних виступів, відбулася і панахида за загиблими повстанцями та воїнами, які загинули в зоні проведення АТО. Свої пісні присутнім подарували творчі колективи та виконавці Житомирщини. Своєрідною родзинкою заходу була реконструкція бою між воїнами УПА та НКВДистами. І, насамкінець, всі бажаючі мали можливість покуштувати справжній повстанський куліш.
У майбутньому ж на цьому місці планується щорічно проводити бардівський фестиваль.
До слова, активна діяльність УПА проходила і на території Малинщини, відомі їх сутички з фашистами. Чи підемо ми по слідам радомишлян і встановимо принаймні пам’ятний знак загиблим за волю України?
Слідкуйте за оновленнями на наших сторінках у Фейсбуці, Вконтакті, Однокласниках та Твіттері, а також підписуйтесь на наші канали у Youtube та в Telegram.
