Вже майже минув місяць з того часу, як Малин покинули учасники проекту «Будуємо Україну разом». Десятки волонтерів працювали, щоб допомогти потребуючим сім’ям зробити ремонт в оселі та зробити свій невеличкий внесок у те, аби змінити обличчя Малина.
Однак у проекті брали участь не лише волонтери з України, а й із США. Одна із них — Ребека Макґері, з якою і була наша розмова. Також по ходу розмови до нас долучився й інший волонтер із США — Ден Кеплен.
Дякуємо Оксані Шелудченко за допомогу у проведенні інтерв’ю.
Трохи про себе
— В Україні я не вперше: минулого року приїздила на місяць, — говорить Ребека, — за час мого перебування в Україні я побувала в Конотопі, Києві, Світловодську, Полтаві, Черкасах, Смілі, Барі та Малині.
За фахом я викладач англійської мови, викладаю англійську по Скайпу дітям з Китаю, і це дає мені можливість подорожувати.
Хочу вступити на другу вищу освіту в Мальті. Я знайшла дуже цікаву програму, яка мені підходить, і виявилося, що вона саме на Мальті.
Про волонтерство та «БУР»
— Спочатку я просто подорожувала. Зустрічаючи різних людей, почала розуміти, що хочу знайомитися з ними не як туристка поверхово, а на глибшому рівні. Багато хто має можливість подорожувати куди завгодно, але волонтерство — це ніби інший рівень сприйняття людей. Якщо ви їдете кудись, подорожуєте, відкриваєте іншу культуру, маєте не лише брати, але й давати щось від себе.
Я є представником громадської організації, яка співпрацювала з українською організацією. Одного разу її представник просто зв’язався зі мною, і ми розпочали співпрацю. Спочатку ставилася до поїздки насторожено: не знала, куди їду, але після першого разу почала приїжджати знову і знову.
Думаю, «БУР» — унікальна організація, унікальний проект, який єднає людей, котрі зовсім один одного не знають, але стають великою сім’єю. Вони збираються в місті, в якому, швидше за все, ніколи не були, і допомагають людям, котрих ніколи в житті не бачили.
Для мене займатися будівельною діяльністю доволі важко, я до цього ніколи не робила нічого подібного, але, вважаю, отримала гарний досвід і навички, які в подальшому зможу застосовувати в житті. Наприклад, коли одного дня захочу власноруч збудувати будинок.
Для мене дуже важливо передати те, що ми вдячні «БУРові» за таку можливість і наданий позитивний досвід. Тож хороше не лише те, що ми бачили багато міст, познайомилися з багатьма людьми, допомогли комусь, але й те, що багато волонтерів, від’їжджали додому з якимось розумінням чогось важливого для себе. Це ніби за один тиждень сформувати тверду життєву позицію на все життя, здобути дуже надійних друзів і зв’язки.
Про Україну та Малин
— Під час нашого першого візиту в Україну, — до нашої розмови долучається Ден, — дорогою від аеропорту до міста, ми побачили багато цікавих будівель, архітектурних пам’яток. Це нас вразило, бо ми не очікували щось подібне побачити в Україні.
— Також сподобалися люди, — продовжує Ребека. — Ми прилетіли пізно вночі, і зранку було враження, ніби в нас повно друзів. З людьми було дуже легко знайти спільну мову, всі були дуже дружелюбними.
Малин дуже маленьке місто, але грамотно і компактно організоване, місцеві мешканці дуже чуйні до нас. Це, мабуть, перше місто, в яке ми приїздили з «БУРом», де жителі настільки готові допомагати. Вони просто приходять і запитують, чим можуть допомогти.
Дороги в Україні могли б бути й кращими (посміхається). Також тут все інакше, починаючи від того, як облаштовані ванни, вбиральні, закінчуючи їжею. Це не недолік, просто для нас тут багато незвичного.
До того, як вперше приїхала в Україну, ніколи не чула про Тараса Шевченка і не була знайома з його творчістю. Але після «БУРу» в Смілі я почала читати його і зрозуміла, наскільки і чому цей поет такий важливий для українців. Що б я не робила тут, мене супроводжувала українська музика. Вона мені завжди подобалася, незалежно від того, чи це була вечірня ватра, де наживо співають пісні, чи під час роботи, коли з колонки просто лунала музика, в тому числі й сучасна українська. До цього я ніколи її не чула.
— Також ми відвідали багато етнографічних та історичних музеїв, — продовжує нашу розмову Ден. — Насправді, дуже цікаво вивчати історію та культуру українського народу, його історичний розвиток, всі історичні конфліктні події, які відбулися на теренах України. Тож я бачу, що українці дуже цінують свою культурну спадщину і відчувають сильний зв’язок з минулим.
Що знають про Україну в США
— Насправді, в Америці мало знають про Україну, багато хто навіть не відрізняє українців від росіян. Є стереотип про те, що слов’янські жінки найкрасивіші у світі, і всі слов’яни п’ють багато алкоголю. Однак зараз у нашому оточенні є багато людей, котрі знають про те, яка ситуація зараз в Україні, про те, що Україна у стані війни. Ті люди, котрі знають про це, підтримують Україну.
Розмовляв Володимир ПЕТРЕНКО
Слідкуйте за оновленнями на наших сторінках у Фейсбуці, Вконтакті, Однокласниках та Твіттері, а також підписуйтесь на наші канали у Youtube та в Telegram.
