Внаслідок масштабної лісової пожежі, яка охопила Овруцький район Житомирщини ще 16 квітня тривала більше тиждня, 48 жителів сіл Магдин і Личмани зосталися без даху над головою. Декілька днів вони провели у Гладковичах, але потім повернулися додому і нині тимчасово живуть у будинках, які вціліли. Люди поступово оговтуються від пережитого лиха і, поки чиновники рахують збитки й те, як розприділити між ними 25 виділених мільйонів компенсації збитків, самі взялися відновлювати втрачене житло і господарство.
Речами першої необхідності погорільців почали забезпечувати волонтери. Активісти БО «БФ «Волонтер 2015» та ГО «Традиція і Порядок» теж не залишилися осторонь людської біди. Тиждень ми збирали кошти й засоби, у координації із селянами організовували поїздку. Закупили продуктів і найнеобхідніших господарських товарів – молотки, цвяхи, лопати, пилки тощо. Трьома автомобілями з Києва, Житомира і Малина вирушили в дорогу.
А вона між селами вузька і жахлива, ми навіть колесо пробили. Обабіч замість пишного, нехай і хащовитого колись, древлянського лісу – голі чорні тички дерев. Подекуди такі перекривали шлях, тож доводилося виймати пилки, які везли людям, аби розчистити його. Усе затягнуто димкою, у повітрі все ще стоїть запах гару, а в порожньому вигорілому лісі де-не-де досі видніють осередки тління. Загалом поїздка була дуже довга і нелегка: поряд білоруський кордон, зв’язку немає (і як було людям у тій ситуації кликати на допомогу пожежників чи будь-кого?).
На місці ж картина ще сумніша. Під час пожеж у Магдині та Личманах вогонь знищив цілі вулиці: у першому згоріло двадцять чотири будинки, вціліло тільки чотири, у другому вигоріло сім господарств. На їхньому місці тепер лиш купи обгорілої цегли, навкруги все чорне. І селяни, діти теж ходять чорні – розчищають згарища, щось розбирають, щось майструють.
Привезене розвантажували біля місцевого штабу – палатки, де сільські священики влаштовали пункт прийому та розподілу гуманітарної допомоги. Дивно, не голова села чи хтось із сільради, відповідальність як завжди на себе взяла церква. Отак односельці гуртом працюють не покладаючи рук.
«Найстрашніше було спостерігати стіну вогню, яка йшла на село. Це трапилося на Чистий четвер, всім нам було страшно. Люди вибігали з дітьми на руках, хтось встиг забрати якість найнеобхідніші речі. А ще ми виганяли із сараїв худобу, так вдалося врятувати стадо овечок разом із ягнятами. А от у Личманах тварини погоріли живцем: козенята, качки зі скрученими головами… Діти знайшли маленьке зайченя, яке задихнулося від диму», – розповіла матушка із Магдина.
Нас хрестять і благословляють у дорогу. Місцеві нарікають на те, що крім волонтерів, які приїздять сюди мало не щодня, їхня біда байдужа високопосадовцям. Ті заїжджають у цю місцевість тільки комісіями, щоб нібито оцінити збитки, але людям ніхто не каже, про які саме суми йдеться.
Селяни ж переїздити після пожежі звідси ніяк не хочуть. Поглянувши навкруги, розумієш чому. Адже, заплющивши на якусь мить очі, можна легко уявити, як тут було до пожежі – неймовірна природа, дерев’яні хати, кози, корови, домашня птиця плутається під ногами. У лісі ягоди та гриби. Чисте повітря. От тільки всю цю красу і життя дуже легко втратити. І що найприкріше – ніхто нам не назве справжньої причини цієї трагедії, ніхто не понесе за неї відповідальність.
Дописуючи текст через добу після повернення, досі відчуваю у роті присмак диму. А ще згадую, що після повернення додому геть забувся про карантин і пандемію. На жаль, нова біда дуже швидко може стати більшою, ніж стара.
Олексій Семенів, голова БО «БФ «Волонтер 2015»
Слідкуйте за оновленнями на наших сторінках у Фейсбуці та Твіттері, а також підписуйтесь на наші канали у Youtube і в Telegram.