Базиліка святого Івана Хрестителя — головний храм Парчева, повітового містечка на північ від Ленчинсько-Влодавського поозер’я. Дві стрункі вежі неоготичного костелу, збудованого на початку XX століття, видно здалеку з Парчівської рівнини. Це санктуарій Матері Божої Королеви Родин з коронованим старовинним образом, мала базиліка й осідок колегіальної капітули, а поруч стоїть дерев’яна дзвіниця, старша за сам костел на понад два століття.
Місто сеймів
Парчів отримав міські права 1401 року від Владислава Ягайла. На Городельському з’їзді 1413 року його визначили місцем спільних польсько-литовських сеймів, і до 1564 року сюди з’їжджалися всі королі з династії Ягеллонів. Саме на парчівському сеймі 7 серпня 1564 року Сигізмунд II Август разом із сенатом прийняв від папського нунція постанови Тридентського собору. У XVI столітті в місті були три костели, церква й синагога. Перед Другою світовою війною близько половини мешканців Парчева становили євреї; 1942 року німці вивезли в’язнів місцевого гетто до табору смерті Треблінка.
Неоготика Володка
Нинішній костел спроєктував архітектор Владислав Володко, який працював у тодішньому Більському повіті й збудував також костели в Ломазах і Славатичах. Будували його з 1905–1906 до 1913–1914 року, а освятили 1915-го або 1919-го — джерела розходяться в датах. Цеглу, за даними краєзнавців, постачала цегельня Вінцента Гродзіцького із сусіднього Семеня. Червоноцегляний храм із двома стрункими вежами видно з усіх в’їздів до міста.
Мати Божа з грушкою
Найбільша святиня базиліки — образ Матері Божої розміром 115 на 80 см, який зазвичай датують XVI століттям і приписують невідомому майстрові фламандської школи. Марія сидить і підтримує Дитя; у лівій руці Ісус тримає букетик квітів, у правій — плід, схожий на грушку, тому образ і називають «з грушкою». 26 квітня 1989 року Іван Павло II надав храмові титул малої базиліки, 6 травня 2001 року примас Польщі кардинал Юзеф Глемп коронував образ, а з 2008 року тут осідок Парчівської колегіальної капітули.
Серед скарбів парафії — орнат XVI століття з біблійним сюжетом, який, за переказом, вишила Єлизавета Габсбург, перша дружина Сигізмунда Августа, та класицистична монстранція 1788 року. Біля костелу стоїть дерев’яна дзвіниця каркасно-стовпової конструкції під гонтовим дахом; місцеві джерела датують її 1675 роком, реєстр пам’яток — XVII–XVIII століттям. Тепер у ній каплиця для прощання з померлими, а поруч — дерев’яна плебанія 1918–1923 років.
Як дістатися
Парчів лежить приблизно за 60 км на північний схід від Любліна; звідти ходять автобуси, а місто має залізничну станцію на лінії Люблін — Лукув. Базиліка стоїть на вулиці Костельній, 77, у центрі міста, і відкрита перед службами. З Парчева виходять Лісовий шлях до Бялки і кінцевий відтинок Партизанського шляху від Уршуліна, за 6 км на південь — озеро Обрадовське, а на заході міста — сучасний костел Божого Провидіння. Це Польща: громадянам України потрібен закордонний паспорт.
