Андрій Водоп’янчук приєднався до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади у 2014 році. Починав службу водієм, згодом став сержантом. У 2017 році звільнився з армії.
24 лютого 2022 року Андрій перебував у Швеції. Дізнавшись про початок повномасштабного вторгнення Росії, він повернувся в Україну та знову приєднався до своєї бригади.
«Мене там знали, не було такої проблеми повернутися назад в частину», — згадує військовий.
Повернення на фронт
Після повернення Андрій Водоп’янчук брав участь у боях на Довгенькому, Мазанівці та Харківському напрямку.
Він очолював штурмову групу, яка заходила на позиції противника, вибивала російських військових і закріплювалася на зайнятих рубежах.
Серед найскладніших боїв Андрій згадує Шандриголове та Невське. Під час одного з них його група знищила ворожий танк, після чого потрапила під масований обстріл.
Деякі операції тривали по кілька діб. Бійці діяли під дощем і морозом, постійно перебуваючи під вогнем противника.
«Це були самі важкі дії, бо там стояла бригада противника, танкова рота. Супротив був дуже великий. Але ми вистояли, як справжні десантники», — розповідає Андрій.
Несподівана нагорода
Звання Героя України Андрій Водоп’янчук отримав ще у званні старшого сержанта, коли командував штурмовою групою.
За словами військового, нагорода стала для нього цілковитою несподіванкою.
«Неочікувано. Взагалі неочікувано. Від слова зовсім», — зізнається Андрій.
Для нього ця відзнака насамперед є визнанням роботи, яку він виконував разом зі своїми побратимами.
Сьогодні військовий говорить і про необхідність підтримувати українську армію. На його переконання, захист країни не може залишатися справою лише окремих людей.
«Найбільше треба, щоб йшли в армію, служили, відстоювали свою країну. І добивалися перемоги».
Джерело: Відділення комунікацій 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади ДШВ ЗС України.
