Будо-Вороб’ї: історія села та храму Казанської Ікони Божої Матері

Всього за кілька кілометрів на захід від межі Київської області, неподалік витоків річки Темнянки (Малинська громада), розташоване маленьке село Будо-Вороб’ї. Його населення становить близько 200 осіб.

Хоч у Вікіпедії зазначено, що село було засноване в 1917 році, насправді Будо-Вороб’ї (колишня назва – Буда або Буда-Ясенівка) виникло ще в середині XIX століття. Адміністративно село входило до Ново-Вороб’ївської волості Овруцького повіту Волинської губернії. За даними Н. І. Теодоровича, у перші роки існування села власної церкви тут ще не було, і жителі були парафіянами Свято-Михайлівської церкви в селі Старі Вороб’ї, збудованої в 1759 році.

Як дістатися

До села можна дістатися трасою Малин – Іванків, проїжджаючи через присілки Нове Життя та Клітня. Село невелике, але його центр легко впізнати за старим дерев’яним храмом із характерним силуетом.

Храм Казанської Ікони Божої Матері

У центрі Будо-Вороб’їв, поруч із сільською радою, височіє дерев’яний храм без куполів. Його давно нефарбовані сірі стіни та похилені дротяні хрести на даху надають йому занедбаного вигляду. Єдиним яскравим елементом є чотириколонний ганок, пофарбований у свіжий синій колір.

Храм має три частини: притвор, неф і вівтар. До гранчастого алтарного зрубу прибудовані невисокі приміщення для паламарки та ризниці. Цоколь виконано з цегли. Раніше церкву прикрашала шатрова дзвіниця та купол, які були знесені у 1963 році.

Побудований храм у 1898 році, що підтверджується закладним каменем із написом:
“…сия церковь во имя пресв. Богородицы… Казанская построена в 1898 год…”

Закладний камінь є рідкістю для храмів XIX століття та, ймовірно, був узятий зі старого млина.

Архітектура та декор

Простий і аскетичний декор: горизонтальна шалівка, прості лиштви, широкий карниз.
Вікна прямокутні, окрім вівтарного зрубу, де є два шестигранні та одне кругле слухове вікно.
Декоративні елементи храму підкреслюють його функціональність і епархіальний стиль кінця XIX століття.

Історичні події

Місцеві розповіді свідчать, що під час Другої світової війни храм врятував життя мешканцям села. Німці планували спалити Будо-Вороб’ї та зібрати селян у церкві, але раптово з’явився вершник на білому коні, який налякав окупантів, і вони відступили.

Після війни комуністи перетворили храм на сільський клуб, знищивши верхню частину, хори та частину декору. На північному фасаді встановили балкон замість вікон другого ярусу. Місцеві старожили стверджують, що доля тих, хто руйнував куполи, була трагічною.

Відновлення храму

У 1992 році у Будо-Вороб’їв відновили богослужіння. Священик отець Володимир проживає поруч із храмом. Внутрішні перегородки прибрані, стіни пофарбовані в білий колір, стеля – світло-блакитна. Через нестачу коштів на іконостас його функцію виконують ікони різних стилів і розмірів.

Місцеві активісти та парафіяни прагнуть, щоб церкву внесли до реєстру пам’яток архітектури України та провели реставрацію з відновленням купола і дзвіниці. Архіви зберегли старі проекти та фотографії, що дозволяє відтворити первісний вигляд храму.

Село Будо-Вороб’ї та його церква Казанської Ікони Божої Матері – це унікальне поєднання історії, архітектури та народних легенд. Храм не тільки зберігся як архітектурна пам’ятка кінця XIX століття, але й є свідком важливих історичних подій. Відновлення його первісного вигляду допоможе зберегти спадщину для майбутніх поколінь та зробити село цікавим для туристів і дослідників.

Текст і фото – архітектор Іван Биков (частина видання “Архітектурні скарби Київщини”)