У 1768 році, після жахливої зради гайдамаків, які були передані полякам російськими «братами», повстанці, захоплені москалями, опинилися в містечку Кодня (тепер село). Тут розпочалась масова розправа. Поляки виявляли неймовірну жорстокість. Тих, хто підозрювався у підтримці гайдамаків, карали, відрубуючи праву руку та ліву ногу – це було своєрідне клеймо. Багато з них піддавалися жорстоким тортурам, а потім страчували: четвертували, садили на палю, вішали або обезголовлювали. Польський письменник Ян Дуклан Охотський у своїх спогадах описав страту Івана Гонти, деталі якої важко передати. Керував цими жорстокими діями Юзеф-Габріель Стемпковський.

Курган на могилі гайдамаків.

Багато документів, що стосуються роботи трибуналу, згодом було знищено, хоча відомо, що він функціонував близько чотирьох років. Збереглася лише одна Коденська книга, що містить інформацію про 336 судових справ щодо гайдамаків. Згідно з цими даними, 218 повстанців отримали смертний вирок: 151 з них було обезголовлено, 57 повішено, а один – посаджено на палю. Проте більшість дослідників вважає, що насправді кількість страчених перевищувала три тисячі, адже Кодня вселила такий страх у український народ, що до кінця 19 століття існувало прокляття: «А щоб тебе свята Кодня взяла».

Частина страчених гайдамаків похована у братській могилі неподалік села, тоді як інші залишилися невідомими, похованими в одиночних або колективних могилах, знайти які сьогодні вже важко. Наразі на кургані за селом встановлений меморіал пам’яті гайдамаків. У селі також є пам’ятник Тарасу Шевченку, який відвідував могили гайдамаків.

Єдина архітектурна пам’ятка Кодні – церква Різдва Богородиці, збудована у 1841 році.

Містечко Коденград, попередник Кодні, згадується у документах з 1301 року. До кінця 18 століття його власниками були Тишкевичі та Сапеги. У 19 столітті село перейшло до родини Коженьовських, можливо, родичів видатного англійського письменника польського походження Джозефа Конрада (Юзефа Коженьовського). Міхал Коженьовський збудував у Кодні класицистичну муровану церкву Різдва Богородиці, яка є єдиною архітектурною пам’яткою села.

Меморіал у Кодні слугує сторінкою пам’яті українського народу. Якщо ви подорожуєте з Житомира до Бердичева, не забудьте повернути за дороговказом, щоб віддати шану хоробрим гайдамакам. Хоча в Україні існує багато меморіалів, присвячених жертвам, пам’ятників на честь українських перемог значно менше.

Текст та фото Романа Маленкова, Сергія Щербія.