Рівненське Полісся здається краєм піску, торфу й води, але під ним лежить камінь — і подекуди він виходить просто на поверхню. Рівненщина — єдиний регіон України, де добувають базальт, тут один із головних в країні осередків бурштину, а на північному сході й над Случчю відслонюються граніти Українського щита. Нижче — де ці камені побачити і що про них варто знати.

Базальт

Біля сіл Базальтове, Берестовець і Новий Берестовець у Рівненському районі над водою затоплених кар'єрів стоять щільні ряди чорно-сірих колон. Це застигла лава давніх вулканів: базальт, охолоджуючись, розтріснувся на стовпи з чотирма-сімома гранями, завтовшки від 0,6 до 1,2 метра й заввишки від трьох до тридцяти метрів. Пам'ятку природи Базальтові стовпи називають одним із семи чудес України.

Шестигранні базальтові стовпи
Базальт, застигаючи, розколюється на стовпи з чотирма-сімома гранями. Фото: Роман Плащинський, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons

Видобувати базальт тут почали ще 1861 року. Село Базальтове колись звалося Яновою Долиною, і цю назву досі носить Івано-Долинське родовище з діючим кар'єром. У 1930-х роках біля кар'єрів збудували зразкове робітниче селище з прямими алеями серед лісу, школою, поліклінікою й стадіоном — 1943 року його спалили, і відтоді воно так і не відродилося. У базальтах знаходять агати й аметисти.

До стовпів підходять затопленими старими кар'єрами; у діючий кар'єр заходити не можна, а біля урвищ і над глибокою водою варто бути обережними.

Базальтові стовпи взимку
Базальтові стовпи взимку. Фото: Dimatrofimchuk, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons

Граніт

На північному сході області, біля Клесова й Томашгорода, кристалічний фундамент підходить дуже близько до поверхні. Клесів виріс на початку XX століття біля залізничної станції й гранітних кар'єрів: між війнами каменоломні працювали на повну силу, і граніт вагонетками везли до колії. Сусідній Томашгород теж виріс довкола каменоломень, які працюють досі. Старі затоплені кар'єри біля таких селищ поступово стають місцевими «озерами» серед сосен.

Гранітні каменоломні в Клесові між війнами
Гранітні каменоломні Клесова між світовими війнами. Фото: невідомий фотограф, Національний цифровий архів Польщі, суспільне надбання, Wikimedia Commons

Ще ефектніше граніт виглядає над Случчю. Між Губковом, Більчаками й Марининим річка прорізає граніти й гнейси віком близько двох мільярдів років, утворюючи скелі, пороги й урвища заказника Соколині гори. Поруч охороняють геологічний заказник «Марининсько-Устянські граніти» з виходами сірих, рожевих і червоних гранітів і пегматитів, а на вершині гранітної Князь-гори стоять руїни Губківської фортеці.

Гранітні скелі каньйону Случі
Граніти Українського щита над Случчю біля Губкова. Фото: Роман Плащинський, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons

Бурштин

Рівненський бурштин утворився близько сорока мільйонів років тому, в еоцені, зі смоли давніх лісів. За складом він майже не відрізняється від балтійського, але майстри відзначають його зеленкуватий відтінок і кажуть, що він легший в обробці. Найвідоміші родовища — Клесівське й Дубровицьке. Людина використовувала поліський бурштин ще в кам'яній добі: археологи знаходять із нього прикраси й амулети.

Бурштиноносний пісок біля Клесова
Бурштин у пісках Клесівського родовища. Фото: J. Kossowski, CC BY 3.0, Wikimedia Commons

Для науки рівненський бурштин — справжній скарб: у ньому застигли павуки, скорпіони, кліщі, мухи, оси, а мурах описано понад шістдесят видів. Наукову колекцію таких включень збирає Інститут зоології імені Шмальгаузена в Києві.

Промисловий видобуток вело державне підприємство «Бурштин України», засноване 1993 року. Але з середини 2010-х на півночі області розгорнувся нелегальний видобуток: ліси перерили копанками, ґрунт розмили водою, і частина краю перетворилася на зону екологічного лиха. Місця копанок небезпечні — ями, обвали, затоплені вирви, — тож заходити туди не варто, а вироби з бурштину краще купувати лише в легальних майстрів і магазинів.

Ліс, зруйнований нелегальним видобутком бурштину
Ліс після нелегального видобутку бурштину на півночі області. Фото: Skype87, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons

Музей бурштину в Рівному

Побачити найкращі зразки найпростіше в обласному центрі. Музей бурштину відкрили 2010 року на базі рівненської бурштинової фабрики, нині це відділ обласного краєзнавчого музею на вулиці Симона Петлюри. Тут показують шматки бурштину віком до сорока мільйонів років, камені з комахами всередині, ювелірні вироби й бурштинову Корону України. Час роботи уточнюйте на сайті музею.

Будинок Музею бурштину в Рівному
Музей бурштину в Рівному. Фото: Ярема Гунько, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons

Пісок для скла

Окрема «кам'яна» історія — кварцові піски. У Рокитному 1888 року бельгійський склозаводчик Розенберг купив ділянку пісків, придатних для скловаріння, і відкрив невелику гуту. Згодом тут виріс великий скляний завод, а робітниче селище перетворилося на центр громади. Скло з рокитнівського піску варили понад століття.

Маршрут кам'яними місцями

  • Рівне — Базальтове: Музей бурштину в місті, далі на північ — Базальтові стовпи; дорогою — Костопіль.
  • Сарненщина: Клесів із кар'єрами й дендропарком, Томашгород, Рокитне.
  • Случ: Губків, Соколині гори й граніти біля Маринина.

Північ області межує з Білоруссю, тож перед поїздкою на Рокитнівщину й Сарненщину перевіряйте повідомлення Державної прикордонної служби про обмеження в прикордонних громадах. Більше про край — у статтях Рівненське Полісся: куди поїхати і що побачити і Рівненщина — це Полісся чи Волинь.