На Рівненщині в останню путь провели шістьох військовослужбовців, які загинули, захищаючи Україну. Серед них — Петро Затірка, Дмитро Багній, Руслан Семенюк, Сергій Лащук, Володимир Борсук та Олександр Семенюк.

Кожен із них мав власну історію, родину, роботу та життя до війни. Хтось загинув нещодавно, а рідні когось із захисників тривалий час чекали на підтвердження його загибелі.

Петро Затірка

Петро Затірка народився 24 січня 1980 року. Проживав у селі Острівці.

Військову службу проходив у 92-му окремому протитанковому батальйоні, де обіймав посаду водія.

Петро загинув 17 вересня 2026 року на Сумщині під час виконання бойового завдання.

Дмитро Багній

Дмитро Багній народився 28 жовтня 1987 року в селі Золотолин. Після школи здобував освіту в Міжрегіональній академії управління персоналом, а згодом працював у Києві.

До початку повномасштабної війни Дмитро працював на атомній електростанції в Білорусі. Після початку російського вторгнення повернувся в Україну.

Улітку 2024 року чоловік долучився до Сил оборони. Він служив у Державній прикордонній службі України у званні старшого солдата.

Дмитро виконував бойові завдання на Харківському напрямку та Донеччині, зокрема у Вовчанську та на Покровському напрямку. Під час одного з бойових виходів отримав травми ніг. Після тривалої реабілітації повернувся до служби.

За участь у бойових діях Дмитро був нагороджений медаллю учасника бойових дій.

15 вересня 2026 року на Харківщині військовослужбовець отримав тяжкі поранення. Лікарі боролися за його життя, однак 22 вересня Дмитро помер, не приходячи до свідомості.

У захисника залишилися троє дітей, батьки, брат та цивільна дружина.

Руслан Семенюк

Руслан Семенюк народився 2 березня 1971 року в Рівному. Навчався у школах №18 та №23, після чого здобув професійну освіту.

Після строкової військової служби Руслан працював майстром із ремонту квартир. Він умів ремонтувати різні речі, а серед його захоплень були мотоцикли.

У січні 2026 року Руслан приєднався до лав Збройних сил України. Служив у званні солдата.

19 серпня 2026 року військовослужбовець загинув на Сумщині під час виконання бойового завдання.

Для родини Руслан був опорою. Після його загибелі залишилися мама, сестра та племінник.

Поховали захисника на Алеї Героїв кладовища «Нове» у Рівному.

Сергій Лащук

Сергій Богданович Лащук народився 1 липня 1980 року в селі Андрусіїв.

Навчався в Острозькому професійному училищі, де здобув спеціальності слюсаря-ремонтника та водія. Працював на підприємствах області, зокрема на Березнівщині та в Рівному.

У вересні 2024 року Сергій став на захист України. Служив старшим стрільцем-оператором єгерського батальйону.

5 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині військовослужбовець зник безвісти. Після цього його родина тривалий час чекала на звістку.

Лише 23 вересня 2026 року, після проведення ідентифікації, загибель Сергія була підтверджена.

Після майже двох років очікування рідні змогли провести захисника в останню путь у його рідному селі.

Володимир Борсук

Володимир Григорович Борсук народився 30 червня 1978 року в селі Милячі. У 1985–1993 роках навчався у Миляцькій школі.

З 1994 року працював у СП «Хлібороб». Пізніше став на захист України.

Володимир служив старшим стрільцем-оператором механізованого батальйону.

15 вересня 2024 року військовослужбовець загинув під час бойових дій у районі Красногорівки Покровського району Донецької області.

Після цього Володимир тривалий час вважався зниклим безвісти. Рідні чекали на підтвердження його долі майже два роки.

У вересні 2026 року громада отримала офіційне підтвердження загибелі захисника.

Олександр Семенюк

Олександр Олександрович Семенюк народився 3 квітня 1987 року та проживав у селі Лукарівка.

Він служив у ЗСУ кулеметником та мав звання молодшого сержанта.

13 жовтня 2025 року Олександр зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу Тернового на Дніпропетровщині.

Майже рік його рідні чекали на підтвердження долі військовослужбовця. Загибель Олександра підтвердили за результатами ДНК-експертизи.

Після проведення репатріаційних заходів тіло захисника повернули в Україну. 28 вересня 2026 року з Олександром Семенюком попрощалися та провели його в останню путь.

Пам'ять про захисників

Петро Затірка, Дмитро Багній, Руслан Семенюк, Сергій Лащук, Володимир Борсук та Олександр Семенюк загинули в різний час і на різних напрямках фронту.

Для їхніх родин це назавжди залишиться особистою трагедією. Для громад, звідки вони були родом, — втрата людей, які стали на захист України.

Вічна пам'ять і шана захисникам України.

Тут я свідомо не додавав непідтверджених деталей про Петра та Олександра, а також не вигадував родину чи цивільну біографію там, де її немає у відкритих джерелах.