Володимирець — селище в межиріччі Стиру й Горині, на півночі Рівненщини, центр Володимирецької громади Вараського району. Тут живе понад дев'ять тисяч людей. До Рівного — близько ста кілометрів. Володимирець стоїть посеред поліських лісів, а через нього проходить вузькоколійка Антонівка — Зарічне — одна з небагатьох вузькоколійок України, якими досі ходять пасажирські поїзди.
Рудні й давнє городище
Коли виник Володимирець, точно невідомо. Місцевий переказ каже, що поселення заснував такий собі Володимирко, власник рудень, де плавили метал із болотної руди. На території селища збереглися залишки давньоруського городища. У податковому реєстрі Луцького повіту 1570 року Володимирець уже названо «давнім поселенням». Тоді він належав Івану Кирдею-Мнишинському, потім — князям Чорторийським, які продали містечко воєводі Казимиру Пацу за 400 тисяч злотих.
Князі Четвертинські й магдебурзьке право
У першій половині XVII століття Володимирцем володіли князі Четвертинські. Серед них був Стефан Четвертинський — приятель гетьмана Петра Сагайдачного й один із провідників православної шляхти. У середині століття в містечку налічувалося 220 димів, а для захисту від нападів тут звели оборонний замок.
4 червня 1667 року, завдяки старанням князя Стефана Стефановича Четвертинського, Володимирець отримав магдебурзьке право. Містечко тоді стояло спустошене: мешканці розбіглися «через заворушення теперішніх часів». Щоб повернути людей, міщан на 12 років звільнили від податків і постоїв. Володимирцю дозволили три великі ярмарки — на святого Василя, на Вознесіння й на Успіння, кожен на кілька тижнів, і торги щоп'ятниці та щонеділі. Сюди приїздили купці з Луцька, Пінська, Острога, Клеваня й Рафалівки.
У XVII столітті у Володимирці працювало велике залізоробне підприємство. Руду возили з сусіднього села Рудка, а плавили на деревному вугіллі. Тут навіть лили дзвони — рідкісне на Поліссі ремесло, яке згодом забулося.
Успенська церква
Головна окраса селища — дерев'яна Успенська церква 1894 року. Це типовий поліський храм із темного дерева, з окремою дерев'яною дзвіницею. Таких церков на півночі Рівненщини лишається все менше, тож вона варта того, щоб зупинитися.
Палац Красицьких
У XIX столітті Володимирець належав поміщикам Красицьким. 1847 року до їхнього маєтку було приписано 575 кріпаків, а 1913 року Красицьким належало близько 10 тисяч десятин землі — тоді як 245 селянським господарствам разом лише 1187. Від маєтку лишився палац із колонами на головному вході, який місцеві називають панським маєтком. Сьогодні він у руїнах, але й так видно колишню велич.
XX століття
Між війнами Володимирець належав Польщі. 1936 року тут спалахнув селянський страйк, який тривав понад три місяці й змусив панів піти на поступки. Під час Другої світової війни нацисти розстріляли у Володимирці близько двох тисяч людей, більшість із них — євреї містечка. 7 лютого 1943 року сотня УПА розгромила німецький гарнізон і жандармерію. Про жертв Голокосту нагадує меморіал.
Природа
Довкола Володимирця — сосняки, болота й заплави Стиру та Горині. Восени тут грибний сезон, а влітку — чорниці й журавлина на болотах. Улітку на річках купаються й рибалять.
Володимирець на відео
Коли їхати
Найкраще — пізнього літа й восени, коли в лісах гриби. Володимирець зручно поєднати з поїздкою вузькоколійкою до Зарічного.
Поруч
Більше про околиці — у статті Вараський район.
Як дістатися
З Рівного й Вараша ходять автобуси. Залізнична станція широкої колії Антонівка — за 18 кілометрів, звідти до Володимирця йде вузькоколійка.
