Луків — селище на Волинському Поліссі, центр Луківської громади Ковельського району, за 40 кілометрів від кордону з Польщею. Тут живе понад три тисячі людей. До 1946 року воно мало іншу назву — Мацеїв, і під цією назвою досі відома місцева залізнична станція. Луків внесений до списку історичних населених місць України: тут є палац графів Мйончинських, костел XVI століття й мурована церква 1723 року.
Три назви
Перша згадка про село Лукове — 1537 рік. Назву пояснюють давнім словом «лука» — закрут річки або заплавний луг: поруч тече Вижівка, а довкола болотиста місцевість. 1557 року власник Станіслав Мацейовський отримав від короля Сигізмунда II Августа дозвіл перейменувати село на Мацейовичі, магдебурзьке право й право збудувати замок. 1577 року містечко стало Мацеєвом, а 1946 року радянська влада повернула йому назву Луків.
Вишневецькі, Сапіги й Мйончинські
1568 року Мацеїв перейшов до князя Андрія Вишневецького — і досі на гербі Лукова зображено знак Корибут, родовий герб Вишневецьких. Після смерті княжни Ганни Вишневецької містечко успадкували Сапіги: тут був похований Фридерик Сапіга. 1680 року Мацеїв купив Атаназій Мйончинський, і понад два століття містечко було центром володінь цього графського роду.
1870 року в Мацеєві стояли мурована церква, два костели, синагога й дві каплиці, працювали цегельні, миловарні, ґуральня й броварня. 1911 року тут жило понад чотири тисячі людей, діяли пошта, телеграф, суд, духовне училище й 42 крамниці.
Палац Мйончинських
Найвідоміша пам'ятка Лукова — палац Мйончинських XIX століття з парком. Колись тут, за гіпотезою історика Бориса Возницького, стояла дерев'яна фортеця тамплієрів XIII століття. Підтвердити це можуть лише розкопки, а дехто з учених вважає, що в джерелах ідеться про польський Луків. Докладніше — у статті Палац Мйончинських.
Костел святої Анни
Костел святої Анни й Станіслава XVI–XVIII століть — цегляний, однонавовий, із криптою під підлогою. У XVIII столітті він отримав бароковий декор. 1870 року царська влада передала його православним, які добудували бічні крила. У перший день Другої світової війни, коли бомбили Мацеїв, костел перетворився на руїни. Нині частина будівлі використовується для богослужінь.
Церква святої Параскеви
Мурована церква святої Параскеви 1723 року — зального типу, під високим дахом із сигнатуркою, з обелісками на фронтонах і пілястрами на фасадах. Поруч стоїть дерев'яна триярусна дзвіниця з аркатурою й шатровим дахом.
Крейда й XX століття
Луків славився крейдою з дуже високим вмістом кальцію: її добували ще до війни й продавали навіть до Франції. У радянські часи тут працював комбінат будівельних матеріалів, який виробляв майже двісті тисяч тонн крейди на рік. У 1940–1959 роках селище було районним центром. Під час війни загинула єврейська громада Мацеєва.
Луків на відео
Коли їхати
Луків зручно поєднати з Турійськом і Ковелем. На огляд палацу, костелу й церкви вистачить двох-трьох годин.
Поруч
Турійськ — пів години на південь, Ковель — на схід. Більше — у статті Ковельський район.
Як дістатися
Луків лежить за 2 кілометри від траси М07 Ковель — Ягодин. Залізнична станція Мацеїв — на лінії Ковель — Ягодин, за 2 кілометри від центру.
