Турійськ — історія селища над Турією

Турійськ — селище над річкою Турією на Волинському Поліссі, у Ковельському районі, центр Турійської громади. Тут живе близько 5,5 тисячі людей. До 2020 року Турійськ був районним центром. Містечко вважають однією з найдавніших заселених територій Волині: його вперше згадує «Повість минулих літ» під 1097 роком.

Від палеоліту до літопису

Турійщину заселили ще в пізньому палеоліті. Пізніше тут поруч зі східними слов'янами жили й інші племена, про що свідчать давні назви сіл — Дуліби, Туричани, Оса. Археологи знаходять у Турійську сліди поселень VI–VII століть, а в околицях — давні городища.

У XI–XII століттях землі Турійщини входили до Волинського, а потім до Галицько-Волинського князівства. 1205 року Турійськ захопили литовці. 1515 року король Сигізмунд I подарував містечко князю Сангушку, і надовго воно стало володінням цього роду.

Замок серед боліт

Над Турією, на старому замковищі серед багон, у XI–XV століттях стояв замок — спершу дерев'яний, згодом мурований, з мережею підземних ходів. Князь Роман Сангушко відбудував його й зробив важкодоступним для нападників, а при церкві Святого Спаса облаштував шпиталь-богадільню. Тоді Турійськ був одним із помітних осередків ремесла й торгівлі на Волині.

Пізніше містечком володіли князі Заславські. Іван Заславський першим зі свого роду перейшов у католицтво, а за його сина Владислава Домініка 1652 року в Турійську зібрався сеймик шляхти Волинського воєводства. Донька Владислава Домініка Теофілія, ставши княгинею Любомирською, збудувала тут костел Святого Франциска Сальського, який разом із Преображенською церквою прикрашав містечко.

Оссолінські й магдебурзьке право

У середині XVIII століття Турійськ перейшов до Оссолінських. Воєвода Юзеф Кантій Оссолінський збудував тут палац, а 1759 року король Август III на його прохання надав містечку магдебурзьке право. 1773 року Турійськ отримав право на два великі ярмарки, кожен по чотири тижні.

З останнім власником з цього роду пов'язана місцева легенда. Граф закохався в селянку з передмістя Липа й одружився з нею всупереч родині. Для костелу він замовив ікону Богородиці з Дитям, прообразами якої стали дружина й син. Родина не пробачила нерівного шлюбу: молоду графиню з дитиною отруїли, а граф пішов у монастир. Невдовзі Оссолінські продали турійські землі Мошинським.

Що подивитися

Турійськ — тихе селище з давньою історією, яку краще читати в краєвидах: долина Турії, старі вулиці, місця колишніх городищ. У центрі — меморіали Другої світової війни, а в околицях — села з дерев'яними церквами й старими цвинтарями.

Серед помітних будівель селища — Свято-Троїцька церква з блакитними банями й дзвіницею над входом. Поруч зі школою в центрі її видно здалеку.

Свято-Троїцька церква в Турійську. Фото надане редакції

Природа

Річка Турія тече тут спокійно серед луків і лісів. Улітку на ній купаються й рибалять, а восени довкола збирають гриби. Турійщина — край тихого відпочинку без натовпів туристів.

Тиха вода й очерет у Турійську. Фото надане редакції

Турійськ на відео

Князі Сангушки

Подарунок 1515 року зробив Турійськ одним із волинських гнізд князів Сангушків — роду, що походив з литовської династії Гедиміновичів і володів землями від Ковеля до Камінь-Каширського. Від них Турійськ перейшов до інших шляхетських родів, а 1795 року разом з усією Волинню відійшов до Російської імперії.

Гордон і Дурова

Серпнем 1659 року через Турійськ ішов загін шотландця Патріка Гордона, згодом відомого воєначальника. Він описав Турійськ як містечко з садибою й фортом посеред боліт. А 1808 року тут квартирував ескадрон Маріупольського гусарського полку, у якому служила Надія Дурова — одна з перших жінок-офіцерів у військовій історії. Саме вона записала легенду про турійську ікону у своїх «Записках кавалерист-дівиці».

Друга світова війна

Окупація Турійська тривала з 30 червня 1941 до 20 липня 1944 року. Нацисти знищили тут понад 9 тисяч євреїв, тисячі місцевих жителів вивезли на примусові роботи до Німеччини. Про ці роки нагадують меморіали в центрі селища.