У боях із ворогом на Куп’янському напрямку фронту обірвалося життя нашого колеги-журналіста, волонтера, музиканта й бібліотекаря Володимира Петренка з Малина. Після мобілізації наприкінці грудня та навчального центру він встиг повоювати зовсім небагато.
Нашому захисникові навіки лишився 31 рік. Трагічну звістку з передової ми отримали 24 лютого – в другу річницю повномасштабної війни в Україні, а згодом втрату офіційно підтвердили в Малинській міській раді.
На фронті загинув наш колега і друг Володимир Петренко
Володимир Миколайович Петренко, 21.06.1992 р. н., народився у Малині. Його мама – відома в місті журналістка, майстриня пера Ніна Петренко.
У дитинстві та й у дорослому віці Володя був дуже спокійним, виваженим і напрочуд розумним. Він гарно вчився, багато читав, ходив у музичну школу й був учасником духового оркестру «Малин», із яким неодноразово виступав до останнього часу.
Володя з батьками на випуску в університеті ім. Дгагоманова
У 2014 році хлопець закінчив державний університет ім. М. Драгоманова, здобувши фах із видавничої справи та редагування. Деякий час попрацював кореспондентом у редакції газети «Малинські новини».
Опісля приєднався до БО БФ «Волонтер 2015», де разом із такими ж небайдужими до людської біди малинцями провів не одну благодійну акцію. Він допомагав дітям-сиротам, учасникам АТО/ООС, тим, хто боровся із важкою хворобою. Також був одним із тих, хто висадив перші дерева в парку Героїв російсько-української війни (по вул. Городищанській).
Володя був організатором і учасником багатьох акцій
Паралельно ж Володя супроводжував благодійні акції інформативно, та й загалом писав багато новин, брав інтерв’ю в ролі модератора й редактора сайту «Полісся.today». Попри свої на перший погляд скромність і розміреність, він вів активне культурне життя, охоче долучався до місцевих заходів. Був також вірянином римсько-католицької парафії костелу св. Анни.
Останні роки працював у Малинській центральній публічній бібліотеці, вів розмовний клуб «Говоримо українською». На Facebook-сторінці бібліотечної платформи Малинщини є десятки відео декламування віршів відомих письменників у виконанні Володі.
Володя вів активне культурне життя
Його шлях як військовослужбовця був недовгим: після мобілізації в грудні 2023 року Володимир потрапив у навчальний центр, а потім одразу на один із найгарячіших напрямків фронту – Куп’янський. Він служив на посаді номера обслуги механізованого відділення механізованої роти ЗСУ.
«Сам», – такий пост, останній на своїй сторінці у Facebook він опублікував за тиждень до загибелі.
Останній пост Володі у Facebook
Життя Володимира Петренка обірвалося 22 лютого 2024 року під час ворожого мінометного обстрілу. Нам відомо, що це трапилося біля села Синьківка Куп'янського району Харківщини.
Він до останнього подиху залишався вірним своїм побратимам, своєму народу та своїй Батьківщині. Ми пишаємося мужністю, сміливістю та силою духу нашого колеги. Він назавжи залишиться в нашій пам’яті врівноваженим, щирим, добрим другом, який завжди був готовий підставити плече підтримки.
Володимир Петренко був волонером, журналістом, бібліотекарем...
Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини, та нехай добрий, світлий спомин про загиблого захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті батьків брата, колег, друзів, побратимів, усіх, хто знав Володимира, любив і шанував.
Сумуємо разом із вами, низько схиляємо голови у скорботі. Нехай душа загиблого Володі знайде вічний спокій…
Вічна пам’ять і слава Володимиру Петренку, який захищав рідну Україну і кожного з нас!
Редакція «Полісся.today».
