Пулини — селище на Житомирському Поліссі, центр Пулинської громади Житомирського району. Тут живе близько 5,5 тисячі людей, а в самому селищі бере початок річка Тенька. З 1935 до 2016 року Пулини називалися Червоноармійськ.

Пулини називають столицею образотворчого мистецтва Житомирщини: тут народилися кілька відомих художників, працюють художня школа й музей «Пулинські барви». На честь селища названо навіть астероїд № 241192.

Чортоліси на Батиєвій дорозі

Найдавніша назва поселення — Чортоліси. Його згадують ще в середині XII століття, а сама назва походить від «Чортового лісу» — непрохідних хащ, боліт і завалів, що тяглися від сучасного Ємільчиного до Пулин. Поблизу збереглося кілька давніх городищ.

Чортоліси стояли на старому шляху з Києва на захід: через Житомир, Кам'янку, Вільськ, Стару Олександрівку, Чортоліси й Соколів до Звягеля. У народі його досі звуть Старим шляхом, а в давніх актах — «страшною Батиєвою дорогою»: нею монголи гнали полонених і везли награбоване.

За литовських часів Чортоліси належали Каленикові Мишковичу, предкові роду Тишкевичів. Назва Пулини з'являється в документах 1578 року, а 1655 року містечко записане як «Чортоліси, або Пулини». Звідки нова назва, точно не відомо: її виводять від прізвища шляхтичів Пулинів або від литовського замку Пуллен над Німаном.

Ганські й костел святого Яна Непомуцького

1701 року Емануїл Тишкевич продав Пулини Войцехові Дзику, потім вони перейшли до Скорупків, а від них — до Ганських. 1796 року київський хорунжий Ян Ганський і його дружина Софія зі Скорупків заснували в Пулинах парафіяльний костел святого Яна Непомуцького, до якого належали каплиці в навколишніх селах.

Їхній син Вацлав Ганський 1811 року став маршалком волинської шляхти. Саме він перевіз родинну резиденцію з Пулин до Верхівні й збудував там палац з англійським садом. Його дружиною була Евеліна Ржевуська, яка після смерті Вацлава вийшла заміж за Оноре де Бальзака, — про це розповідає наша стаття про палац Ганських у Верхівні. Біля Пулин Ганський заснував і село Вацлавпіль.

Вацлав Ганський, літографія Йозефа Кріхубера, 1835
Вацлав Ганський, літографія Йозефа Кріхубера, 1835. Зображення: Josef Kriehuber, суспільне надбання

У XVIII столітті пулинці брали участь у повстаннях: 1702–1704 років, за Семена Палія, тут піднялися козаки й селяни на чолі з сотником Коваленком, а кілька місцевих учасників Коліївщини 1768 року стратили.

Вулиця в Пулинах
Вулиця в Пулинах. Фото: Dmytro Petishkin, CC BY 4.0

XIX–XX століття

У жовтні 1846 року через Пулини двічі проїжджав Тарас Шевченко, який тоді збирав для Київської археографічної комісії легенди, перекази й відомості про кургани. Після Січневого повстання власник містечка Кароль Качковський мусив продати землі чеським колоністам.

1885 року в Пулинах, центрі волості, жило 552 особи, стояли костел, каплиця, синагога, школа, працювали заїжджі двори й крамниці, щонеділі збирався базар. Улітку 1941 року нацисти створили тут гетто для близько 700 євреїв і в грудні того ж року розстріляли їх на Лисій горі.

Православна церква в Пулинах
Православна церква в Пулинах. Фото: Dmytro Petishkin, CC BY 4.0

Містечко художників

Пулини — батьківщина художників Миколи Беньковського, Володимира Дзюбенка й Валентина Войтенка, а також композитора й диригента Івана Мамайчука, який довго очолював місцеву музичну школу. Дзюбенко створив і герб колишнього Пулинського району. У селищі працює художня школа, а роботи місцевих митців можна побачити в художньому музеї «Пулинські барви».

Меморіал полеглим у Другій світовій війні
Меморіал полеглим у Другій світовій війні. Фото: Dmytro Petishkin, CC BY 4.0

Як дістатися

Пулини лежать на північний захід від Житомира, у бік Звягеля. Поїздку сюди зручно поєднати з Хорошевом і його музеєм каменю та зі Звягелем, де народилася Леся Українка. Інші місця поруч — у статті про Житомирський район.